Хто з нас, дорослих, не малював в дитинстві крейдою на асфальті? Такі чудові сліди з*являються на сірій неровній поверхні! А кольорова крейдочка чудовим чином стає все менше і менше... Асфальт розквів чудовими квітами, морськими пейзажами, літаючими повітряними кульками. Малюнки розповідали нам цілі історії! Задоволення отримали не лише діти, а й дорослі.
Намалюю я стежину, На стежці - мама, Намалюю я малинку, А в малинці - тато. Намалюю я лужок, На лужке тому - я, Намалюю я лісок, А в ньому - мої друзі. Вийшла у мене Ось така краса! І друзі, і сім'я, І любов і доброта!