Організація освітньо-навчального процесу
В освітньому процесі нашого закладу дошкільної освіти використовуються такі основні форми організації дітей:спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.
Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). Тривалість (згідно наказу МОН від 13 травня 2015 р. за № 520/26965 «Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності») спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку – 10-15 хвилин, молодшого дошкільного віку – від 15 до 25 хвилин, старшого дошкільного віку – від 25 до 35 хвилин (в залежності від типу заняття).
Під час складання розкладу занять враховуємо їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачаємо раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).
Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується переважно у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури, образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку. Елементи навчальної діяльності включаються також до інших форм роботи з дітьми в повсякденні (ігри, самостійна діяльність, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо).
З огляду на те, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у освітньому процесі нашого закладу як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольовим, будівельно-конструктивним, іграм-драматизаціям та інсценівкам, іграм з елементами праці та художньотворчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичним, інтелектуальним, рухливим, хороводним тощо).
Упродовж усього дня організовуються різні види ігор з урахуванням віку дітей, їхніх ігрових інтересів, місця гри в режимі дня, місця проведення, змісту попередніх і наступних форм роботи, сезонних умов, ступеня фізичного та інтелектуального навантаження на дітей.
Переорієнтація освітнього процесу на розвиток дитячої особистості надає особливої ваги таким формам організації життєдіяльності дошкільника як його самостійна діяльність та індивідуальна робота з ним.
Самостійна діяльність дітей організується в усіх вікових групах щодня в першій та другій половині дня. Протягом дня поєднуються різні за змістовою направленістю її види (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.) та поступово залучаються до участі в них всі діти даної групи. Зміст та рівень самостійної діяльності дітей залежать від їхнього досвіду, запасу знань, умінь і навичок, рівня розвитку творчої уяви, самостійності, ініціативи, організаторських здібностей, а також від наявної матеріальної бази та якості педагогічного керівництва.
Організоване проведення цієї форми роботи забезпечується як безпосереднім, так і опосередкованим керівництвом з боку вихователя.
Індивідуальна робота з дітьми як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години (під час ранкового прийому, прогулянок тощо) в приміщеннях і на свіжому повітрі. Вона організується з метою активізації пасивних дітей, додаткових занять з окремими дітьми (новенькими, тими, що часто пропускають через хворобу, інші причини та гірше засвоюють програмовий матеріал під час фронтальної роботи).
Освітній процес у дошкільному закладі організовується у розвивальному середовищі, яке утворюється сукупністю природних, предметних, соціальних умов та простором власного "Я" дитини.
Основним напрямком роботи з дітьми раннього віку (до 3 років) є забезпечення їх емоційного комфорту під час перебування у закладі, створення сприятливих умов для їх психічного і фізичного розвитку. Особлива увага надається розвитку сенсорних почуттів.
Формування готовності до систематичного навчання та шкільного життя дітей шестирічного віку актуалізується у зв’язку із переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і тривалість навчання. Мотиваційна, емоційно-вольова, комунікативна, фізична підготовка майбутніх першокласників, розвиток пізнавальних психічних процесів і мовлення, прищеплення елементарних навчальних умінь – пріоритетні напрямки роботи з дітьми старшого дошкільного віку.
Актуальними у освітньому процесі дошкільного закладу залишаються і такі традиційні напрямки, які сприяють здійсненню системного підходу до формування цілісної дитячої особистості: фізичне, розумове, естетичне, моральне, трудове виховання. Пріоритетним питанням у вихованні дітей всіх вікових груп та діяльності дошкільного закладу залишається фізичне виховання. Його успіх залежить від правильної організації режиму дня, рухового, санітарно-гігієнічного режимів, всіх форм роботи з дітьми та інших чинників.
Руховий режим впродовж дня, тижня визначається комплексно, відповідно до віку дітей. Орієнтовна тривалість щоденної рухової активності малюків встановлюється в таких межах: ранній вік – до 2 –3 годин; молодший дошкільний вік – до 3-4 годин; старший дошкільний вік – до 4–5 годин. Оптимізація рухового режиму забезпечується шляхом проведення різноманітних рухливих, спортивних ігор, вправ, занять з фізичної культури, організації дитячого туризму, самостійної рухової діяльності тощо. Особливого значення надається також оволодінню дітьми системою доступних знань про дотримання здорового способу життя, основ безпеки життєдіяльності.
Оволодіння рідною мовою і мовленням як найголовнішим засобом пізнання і специфічно людським способом спілкування залишається одним з першочергових завдань у роботі з дітьми упродовж дошкільного дитинства. Навчання мови та розвиток мовлення спрямовується на формування
Організація пошуковоі діяльності дітей.
Елементарна пошукова діяльність, як форма ознайомлення дітей з природою забезпечує найбільш високий ступінь активності самодіяльності дітей. Вона дозволяє сформувати у дітей уявлення про явища природи, виявити їх причини і взаємозв’язки. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу.
Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.
Kpім цього досліди цінні тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов, у д/з проводяться такі види дослідів:
l. Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з'ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам про водить дослід, а діти лише спостерігають, всі разом роблять висновки);
2. Пізнавальний (діє кожна дитина. Йому слід надавати перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).
Структура та зміст досліду в роботі з дітьми дошкільного навчального закладу
Пошукова діяльність проводиться в окремій системі.
Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.
Перший етап - підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?»
Другий етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій - з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»
Третій етап - хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.
Четвертий етап - заключний: обговорення наслідків досліду.
Дуже важливим є етап перевірки гіпотези. Щоб застерігтися від неправильних засобів та способів, вихователь мусить логічно правильно продумати свою діяльність і діяльність дітей, методично її забезпечити, визначити послідовність етапів роботи, способи поетапної фіксації результатів, основні та допоміжні засоби й матеріали, тобто планування роботи вихователя повинно повністю підпорядковуватись єдиній меті обґрунтованому переходу теоретичних уявлень на рівень узагальнених та систематизованих знань.
Довготривалі спостереження, досліди, моделювання і демонстрації готових моделей (поведінка комах) можуть бути використанні для рішення повчальних задач на встановлення причин природних явищ, зв’язків і відносин. Так для виявлення зв'язку між способом пересування тварин (кролик, жабка) і складом кінцівок, вихователь пропонує дітям поспостерігати за тваринами; порівнюючи їх способи пересування та склад кінцівок.
Демонстрація моделей може бути використання для встановлення механізмів маскування тварин. Спостерігаючи за гусінню метелика - капусниці, діти помічають, що їх важко розрізнити на листі капусти. Вихователь пропонує подумати, чому так виходить, потім пояснює це явище.
При наявності у дітей досвіду сформульованого через наочно - практичні метод и ознайомлення з природою, вихователь може використовувати для перевірки припущення і рішення пізнавальних задач евристичної бесіди.
Заключним етапом пошукової діяльності є формулювання висновків на основі аналізу вже наявних результатів спостережень, дослідів, моделювання. До самостійного формулювання висновків дітей стимулює вихователь. Bін не повинен поспішати робити висновки сам. Необхідно вислуховувати всі висловлювання дітей, задавати додаткові питання, які можуть дати направлення думці.
Розгорнута пошукова діяльність використовується при ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного віку. Але використання її окремих компонентів - пошукових дій, можна починати з молодшої групи. Для встановлення впливу вологи на пластичність піску та глини в іграх дітей молодшого дошкільного віку вихователь пропонує виліпити пиріжок з сухого піску, потім з вологого і запитує: "чому з початку пиріжок не вийшов? 3 якого піску можна виліпити його?".
Ознайомлення дітей з природою за допомогою елементарної пошукової діяльності має більш розвиваюче значення. Систематичне використання прийомів в пошуковій діяльності призводить до того, що вона є способом самостійної пізнавальної діяльності дитини. Під впливом пошукової діяльності у дітей розвиваються елементи самостійного творчого мислення. Радість самостійних відкриттів розвиває і закріплює інтерес до природи.
Враховуючи значення пошукової діяльності для розвитку дітей, необхідно постійно створювати умови для її організації.
Евристична бесіда передбачає встановлення причин різних природних явищ за допомогою суджень. Вихователь керує процесом суджень і направленням думки дітей.
Освітній процес на початку ХХІ століття в Україні зазнає кардинального реформування. Сучасна освіта – це освіта для конкретної людини і людства загалом. Першорядним завданням педагогів дошкільного навчального закладу є створення умов для формування творчої, життєво компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у сучасному суспільстві. Тому вкрай актуальним є перехід до особистісно орієнтованого навчання та виховання
Дотепер суть педагогічної роботи з дошкільниками полягала в озброєнні їх знаннями, вміннями та навичками, що знадобляться їм у майбутньому. В межах же особистісно орієнтованого підходу зміст навчання осмислюється інакше: гуманістична педагогіка розглядає дитину в сукупності всіх її проявів, у тому числі й вікових, статевих, особливостях індивідуальної історії життя. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає ставитися до кожної дитини як до своєрідної, неповторної особистості, усвідомлюючи: кожна дитина не краща і не гірша за іншу. Діти просто різні.
Нас хіилює реалізація таких положень:
Побудова освітнього процесу з позицій особистісно орієнтованого підходу.
Створення умов для розвитку особистості через задоволення її базових потреб відповідно до соціокультурних норм.
Вибір навчального матеріалу та освітніх технологій з урахуванням унікальності кожної дитини.
У навчально-виховній роботі з дітьми педагоги використовують Базову програму розвитку дитини дошкільного віку “Дитина”
В роботі використовується Теорія рішення винахідницьких задач,
здоров'ятворячі та здоров'язберігаючі технології: арт-терапія, пісочна терапія, сміхотерапія, казкотерапія, музико терапія
Впроваджується експериментальна та пошуково-досідницька робота з дітьми як засіб розвитку креативності
.jpg)
.jpg)
Основні завдання ЗДО на 2022– 2023н.р.:
1. Спрямувати діяльність педагогів на формування соціально-громадянської компетентності дітей дошкільного віку через ціннісне ставлення до культурних надбань українського народу.
2. Продовжити діяльність педагогів на розвиток художньо-продуктивної компетентності дітей дошкільного віку та її впливу на всебічний розвиток особистості.
3. Узагальнити роботу педагогів на формування сенсорно-пізнавальної та математичної компетентностей у дошкільників через впровадження сучасних підходів LEGO.
