Всі Ви добре знаєте, що зима, нажаль, це не лише довгождані зимові свята, зимові розваги, але й період коли погодні умови погіршуються і збільшується небезпека травмування. Щоб убезпечити себе, необхідно дотримуватись певних правил безпеки. Тож давайте згадаємо про всі складнощі зимового періоду та запам’ятаємо правила і рекомендації, яких необхідно дотримуватись, щоб не заподіяти шкоди власному здоров’ю.

Дитина від двох до п´яти: причини агресії

Є однойменна книга Корнія Чуковського, в якій він зібрав висловлювання дітей цього прекрасного віку. Багато батьків записують за своїми дітьми їхні висловлювання, зберігаючи тривалий час, і зачитуючи їх періодично знайомим. 
Але, якщо нестандартні висловлювання дитини викликають розчулення оточуючих, то нестандартна поведінка лякає і розцінюється негативно. Однак і те, і інше є фазами становлення дитини.

Причини агресії дітей від двох до п'яти років

Напевно, немає батьків, які б не зіткнулися з проявом упертості, наполегливості та настирливості своїх дітей. Дитина росте і намагається усвідомити себе як самостійну особистість, що проявляється у прагненні до самостійності та бажанням зробити все самому, на противагу батькам, які бажають, наприклад, одягнути дитину швидко. 

Інша причина появи дитячої агресії в цьому віці - бажання володіти всім тим, що подобається, включаючи іграшки в руках інших дітей та на полицях магазинів. Тут роль батьків дуже важлива, так як діти прочитують з їхніх облич заборону і дозвіл, а також знають, що вони дійсно думають з цього приводу. Батькам потрібно бути одночасно терплячими, спокійними і суворими, причому постійно. Стабільність і передбачуваність реакції батьків у різних ситуаціях - запорука гарної поведінки дитини. 

У цьому віці діти не можуть зрозуміти, чому вони себе так ведуть, хвиля гніву застає зненацька їх самих. Провокуючими факторами можуть бути навіть відчуття голоду, втоми, дискомфорту. Уважні батьки можуть помітити і запобігти або мінімізувати прояви агресії, просто вчасно нагодувавши, тепліше одягнувши, або уклавши дитину спати. Увага, проявлена батьками, грає і важливу виховну роль, показуючи дітям, як потрібно поводитися в критичних ситуаціях.

Допомогти впоратися з агресією

Існують прості методики, що дозволяють впоратися з агресією дітей від двох до п'яти років. 

Казкотерапія. Назва модна, але, по суті своїй - це просто читання казок дитині, з подальшим обговоренням поведінки героїв і висновками про те, хто поступав правильно, а хто - ні. Казки потрібно підбирати відповідно до віку і поведінки дитини. Можна питати, ким з цих персонажів хотів би бути малюк і чому. Можна отримати дуже несподівані відповіді, які дозволять обрати правильну тактику для спілкування з дитиною. 

Ігри з дитиною дозволяють направити її енергію в потрібне русло, особливо, коли малюк ще не відвідує дитячий дошкільний заклад. Добре діють ігри, в яких дитині дозволяється рвати папір, ламати гілочки, сипати крупу або пісок, возитися з водою. Потрібно тільки придумати сюжет гри і зацікавлено брати в ній участь. Ігри, які рекомендують психологи: 

- Кричалки. Гуляючи лісом чи парком з дитиною, далеко від людей, можна влаштувати змагання: хто голосніше крикне, а можна кричати і слухати відлуння. У будь-якому випадку - дитина вчиться контролювати свій крик. 

- Мовчалки. У цій грі потрібно шуміти доти, доки ведучий скаже «чарівну фразу» або покаже «чарівний знак», тоді всі повинні замовкнути. 

- Бодалки. Дві дитини або пара дитина-дорослий встають на карачки і впираються лобами - хто довше протримається, той і виграє. Дорослому потрібно, звичайно, піддаватися. 

- Ігри в ляльки, коли дитина говорить і діє від імені різних персонажів. Це допомагає їй зняти агресію безпечно, а також побувати на місці кривдника і скривдженого. Батьки можуть придумувати різні сценарії, і програвати ті ситуації, в яких дитині важко впоратися з гнівом. У грі вона навчиться це робити і закріпить корисний навик. 

Сьогодні, коли діти часто надані комп'ютерам і телевізорам, від нас йдуть традиції читання на ніч, сімейних обговорень прочитаного і дитячих ігор, дитина не бачить перед собою прикладів правильного придушення гніву. Вона бачить насильство і бійки на екрані телевізора, і переносить їх у реальне життя. Створіть навколо дитини атмосферу любові і турботи, виключіть крик і насильство, і її агресія значно зменшиться.

БАТЬКАМ ПРО ЦІННІСТЬ СЮЖЕТНОЇ ГРИ

Сюжетно-рольова гра – природна потреба дитини. Саме в ній малюк опановує норми суспільного життя, пізнає навколишній світ, вчиться діяти активно та самостійно, проводити час змістовно і весело. У грі розвиваються емоційна та волова сфери особистості, формуються її почуття, моральні принципи. На жал, батьки часто не розуміють усіх переваг ігор, змушуючи дітей займатися чимось «корисним», передчасно саджаючи їх за парти. Мудрий педагог завжди шукає спосіб застерегти дорослих від такого хибного ставлення до сюжетної гри.

ГРА – ШКОЛА ЖИТТЯ

Провідна діяльність у дошкільному віці – ігрова. Саме в грі діти набуваютьпізнавального, емоційного, чуттєвого досвіду, вчаться діяти за правилами, творчо мислити і швидко реагувати на зміну умов. Слушно говорять, що гра – це школа думки, почуттів і волі. В ігровій діяльності не лише проявляються, а й формуються і розвиваються психічні процеси: мислення, мовлення, увага, уява, пам ять, воля; базові риси особистості: самостійність, товариськість, щирість, дружелюбність, доброта тощо.

Найхарактернішим видом ігрової діяльностідошкільнят є сюжетно-рольова гра, у якій вони моделюють і відтворюють своє бачення світу дорослих. Крім того, в таких іграх, діти отримуютьможливість застосовувати набуті знання, вміння і навички на практиці, в ситуаціях, наближених до реального життя. Так, у грі «Магазин», діти вправляються у лічбі. пізнають номінали грошей. У грі «Зоопарк»- закріплюють знання про диких тварин, вчаться поведінці в громадських місцях. У кожній сюжетно-рольовій грі діти вчаться спілкуватися, будувати стосунки зі своїми однолітками. Без такого досвіду дітям буде складно пристосуватися до шкільного життя, почуватися впевнено у товаристві однокласників.

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА ГРА

Сюжетно-рольова гра – образна гра за певним задумом дітей, який розкривається у розіграних ролях та подіях. Такі ігри повязані зі сферою людськоїдіяльності й людських стосунків. Вдаючись до них, діти намагаються по своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації. Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми).

Спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім ігри на теми праці, і нарешті – ігри суспільної тематики. Протягом дошкільного дитинства ігри стають тривалішими. Якщо молодші дошкільнятарозігрують один сюжет протягом десяти – п ятнадцяти хвилин, то діти середньої групи – 40-50 хв, а старші дошкільнята – кілка годин і навіть днів, збагачуючи гру новим змістом завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.

РЕЖИСЕРСЬКІ ІГРИ: МАЛА ПЛОЩА – ВЕЛИКІ МОЖЛИВОСТІ

Режисерські ігри – ігри дитини з іграшками та їх замінниками за створеним нею сюжетом. У цих іграх малюк переходить від ігрових дій з іграшкою до гри за власним задумом, самостійно визначаючи сюжет, ігрові засоби. Режисерські ігри дітей можуть бути індивідуальними і спільними. До індивідуальних, як правило, вдаються діти молодшого дошкільного віку.  Найчастіше вони розігрують найпростіші явища зі свого життя, поступово насичуючи гру відображенням взаємин з дорослими. Збагачення соціального досвіду дитини розширює коло явищ, яке вона відображає в грі. Носіями ролей є іграшки, а дитина організовує ігрові ситуації, регулює взаємини персонажів, мотивує їхні дії. Для цієї діяльності вона ставить себе на місце кожного персонажа, розвиваючи вміння дивитися на подію з різних точок зору.

Спільнірежисерські ігри поширені серед дітей середнього і старшого дошкільного віку. В них кожен учасник гри діє за одного-двох персонажів. Такі ігри передбачають активну мовленевудіяльність малюка, який виконуючи ігрові дії, описує їхню послідовність, оцінює їх. Основою спільнихрежисерських ігор є досвід, але не безпосередній, особистий, який переважає у режисерських іграх дітей молодшого віку, а опосередкований.Ідеться про те, що старші діти поєднують в одній грі свої враження і знання, отримані з різних джерел (казок, віршів, мультфільмів, реального життя, спілкування з рідними). Сюжети цих ігор більш складні й різноманітні. У них зростає кількість дійових осіб, які вступають у значно складніші взаємини, виокремлюються головні і другорядні персонажі з чітко окресленими ролями.

Ігрові групи дітей 5-річного віку складаються максимум з 6 осіб. Отже, одночасно у колективі може виникнути потреба в обґрунтуванні 2-5 різних сюжетів, а для цього потрібна чимала територія. В груповій кімнатіможуть комфортно розміститися лише дві групи гравців. У такому випадку на допомогу приходятьрежисерські ігри. Вони, як і сюжетно-ролові, передбачають кілка етапів: розподіл ролей, створення ігрового простору, складання та розгортання сюжету гри. але події відбуваються на невеликій площі, яку дитина може осягнути поглядом, використовуютьсямаленькі іграшки та атрибути. Грати у такі ігри може одна дитина або невелика група дітей. Все обладнання для режисерської гри зручно зберігати у невеличкій коробці. Один тематичний набір дозволяє розгортати безліч сюжетів.

Профілактика дитячого травматизму

Шановні батьки!

Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини. Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

ВИХОВАННЯ В РОДИНІ

Не всі сім’ї повного мірою реалізують усі можливості впливу на дитину. Причини можуть бути різні: одні сім’ї не хочуть виховувати дитину, інші - не вміють цього робити, є й такі, що розуміють, для чого це потрібно робити, однак не роблять. В усіх випадках сім’ї потрібна кваліфікована допомога дошкільного закладу.

Нині необхідність дошкільного виховання не викликає жодних сумнівів. Упродовж останніх років до дошкільних закладів висунуто високі вимоги. Багато років поспіль наша держава всіляко підкреслювала соціальну функцію дошкільного виховання - звільнення жінки-матері для участі в суспільному виробництві. При оцінюванні роботи дошкільного закладу як важливий показник фігурують відомості про захворювання дітей, кількість пропущених ними днів (отже, вимушеної непрацездатності матері).

Зростання впливу освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, зокрема й у нашій країні, змінило ставлення до дитячих садків. На перше місце виходять педагогічні функції дошкільного закладу: як виховують, чого навчають, наскільки успішно готують до школи. Щоб ефективно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад має переглянути зміст і поліпшити якість освітньої роботи з дітьми, посилити вплив на кожну дитину. Це зумовлює потребу дошкільного закладу вбачати в сім’ї союзника, однодумця щодо виховання дитини.

Слід зауважити, що педагоги дошкільних закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з сім’єю. Молоді спеціалісти нерідко вважають, що їх навчили, як розуміти дитину, як її вчити, виховувати і недооцінюють ролі батьків, що не важливо, коли батьки виховують не зовсім правильно і бачать дитину набагато менше часу, ніж вихователь у садочку. Часто так і батьки думають, що знають свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а отже, і виховують самі, а в дитячому садку дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого, і цього досить.

Таким чином, є дві сили, дуже близькі дитині дошкільного віку - батьки й педагоги, які намагаються виховувати автономно, незалежно одна від одної, що не сприяє ефективному вихованню.

У вихованні маленької дитини є чимало заходів, метою яких є формування позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності.

Усе це можливо, якщо дорослі домовлятимуться про єдність вимог, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому садку й родинному колі.

Слід також ураховувати, для вирішення яких завдань виховання може бути сильнішим дитячий садок чи сім’я, і відповідно, який тягар має взяти на себе інша сторона. Наприклад, в емоційному, статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім’ї значно більші, ніж можливості дитячого садка. Однак дитячий садок кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.

Отже, в основу взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім’ї має бути покладено співробітництво.

Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Дошкільне виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації.

Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.

Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоч у програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв’язку дитячого садка і сім’ї. Насправді це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.

У сім’ї зміст, методи, фор,ли виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи, фрагментарно і доволі стихійно.

За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже різний. В одних сім’ях малята ростуть добрими, привітними, довірливими, активними, виявляють інтерес до гри, книжок, мистецтва, в інших - батьки не дуже дбають про загальний розвиток дитини, але велику увагу приділяють її дисциплінованості, слухняності. Є сім’ї, де вихованню дитини не надають значення взагалі.

Дитячий дошкільний заклад - обов’язкова ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки України.

Програма набуває чинності державного документа. За твердженнями спеціалістів, у дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у вихователя діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню.

Отже, навіть обов’язкова програма з чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу залежності від родини: якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий садок сприяє її збагаченню, розвитку; якщо сім’я не займається вихованням чи створює для дитини важкі умови, то дитячий садок не завжди в змозі допомогти.

Упродовж тривалого часу склалось так, що дитячий садок, підпорядковуючись лише адміністративним органам, був незалежним від сім’ї. Від неї майже не залежало, в який садок потрапить дитина, які вимоги висуватимуться до неї, який розпорядок закладу, кваліфікація вихователів тощо.

Нині ситуація змінюється, відкриваються дитячі садки, які більше зважають на потреби сім’ї і щодо встановлення розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім’я має можливість вибирати дитячий садок і вихователя, розраховуючи на співпрацю у вихованні дитини.

Психологи і педагоги наголошують:

1. Особливістю сімейного виховання є його виразний емоційний характер, що ґрунтується на родинних почуттях, виявляється у глибокій любові до дітей, та взаємних почуттях дітей і батьків.

У вихованні дітей раннього і дошкільного віку вирішальне значення мають родинні емоційні зв’язки, насамперед матері і дитини, оскільки коло людей, з якими спілкується дитина, доволі обмежене, навіть якщо дитина відвідує дошкільний заклад.

2. Основною умовою розвитку особистості є включення дитини в стосунки і спілкування з людьми.

У концепції дошкільного виховання в Україні подано такі тези про взаємодію сім’ї і дошкільної установи:

- сім’я і дитячий садок у хронологічному порядку пов’язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати безпосередність навчання і виховання дітей [9, 16]. У дослідженнях деяких педагогів стверджується, що у практиці суспільного і сімейного виховання переважає принцип не наступності, а паралелізму, тобто сім’я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої. За таких умов освітня підготовка дітей не матиме відчутних результатів;

- сім’я - це найприродніша школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім’ю дитина набуває різного досвіду. Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;

- адаптаційний період «дитина - сім’я - дитячий садок» розширити на більш тривалий час;

- головна мета дошкільного виховання - всебічне виховання дитини, що охоплює розвиток естетичних, розумових, моральних, мовних здібностей малюка.

Практика свідчить, що українське дошкілля загалом, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до навчання у школі.

Таким чином, формулюємо висновок, що на сучасному етапі розвитку суспільства дошкільний заклад і сім’я мають працювати в умовах співробітництва, і дитячий садок повинен бути ініціатором таких змін, оскільки цього вимагає час. Тож перед дошкільною установою сьогодні поставлено низку завдань:

1) зміна соціальної орієнтації на основного замовника дитячого садка, якому дошкільний заклад має бути підзвітний;

2) усвідомлення вихователями дошкільних закладів того, що дітей їм довіряє сім’я, отже, потрібно зберегти здоров’я дитини і забезпечити належні умови для її розвитку;

3) приймаючи дитину до групи, вихователь має докладно ознайомитися зі змістом, характером і напрямами виховання в сім’ї, щоб забезпечити адекватні умови для тісного контакту педагога з вихованцем, педагога з батьками.

4) У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, зокрема закладаються основи національної свідомості, відбувається становлення особистості загалом. В.Сухомлинський зауважував, що «...сім’я - це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистост

ЗДОРОВА ДИТИНА 

З приходом холодів весь процес життєдіяльності начебто сповільнюється: важче вставати вранці, у вихідні хочеться поніжитися в ліжку, немає бажання йти на тренування, хочеться побути вдома.  Так ми реагуємо на зміну погоду.                                                                               Ще гостріше реагують на це наші діти. І ви, напевно не раз помічали, як разом з погодою за вікном псується і настрій малюка: він стає примхливим, плаксивим, погано їсть, з'являються проблеми зі здоров'ям, такі як нежить, кашель і додатково до всього неспокійний сон. Все це можна пояснити впливом таких атмосферних факторів, як тиск, вологість і температура. Дитячий організм ще досить слабкий, імунітет його тільки починає набирати силу, і тому у них менше можливості пристосовуватися до зміни погодних факторів. Поступово в міру дорослішання адаптаційні здібності дитини виростають, він вже більше стійко переносить і простудні захворювання, і просто перепади температури за вікном.  Отже, якщо ваша дитина здорова, але метеочутлива, тоді обов'язково стежите за його режимом дня. Укладайте спати в один і той же час, як у нічний так і в денний. Якщо нічний сон неспокійний, то можна дати малюкові настоянку пустирника (близько 20 крапель). Перед сном настройте його на спокійний лад, почитавши улюблену книгу, зібравши нескладний пазл, або просто поговоріть з ним. Постарайтеся, щоб дитина перед сном не бігав, і не усаджуйте його за перегляд чергового мультика. Він не принесе користі і буде як подразник для нестійкої та слабкої нервової системи. Спокійний нічний сон дасть малюкові гарний настрій на весь наступний день і навіть вплине на глибину денного сну.    Протягом дня стежте за активністю вашого малюка. Чергуйте активні ігри зі спокійними заняттями. Нехай малюк не тільки бігає і грає у войнушки, нехай він займеться малюванням, ліпленням, тобто такими заняттями, які розвивати дрібну моторику і дуже впливають на подальший розумовий розвиток.                                                                                                                                       Дуже важливі прогулянки на свіжому повітрі. Гуляти треба не менше двох разів на день і бажано, щоб прогулянки були досить тривалими. Це допоможе подолати метеочутливість, а також подарує хороший сон. Так що одягайтеся тепло, але по погоді, і сміливо йдіть гуляти по місту. Дуже добре, якщо дитина з дитинства привчений до гімнастики і водних процедур. Обов'язково запишіть ваше чадо в басейн і разом з ним від душі похлюпатися у воді. Вода знімає м'язову напругу, покращує загальне самопочуття і дає відчуття розслаблення і радості, що стане в нагоді не тільки малюкові, але і вам самим

ДИТЯЧИЙ ТРАВМАТИЗМ 

Дитячий травматизм здається неминучим злом, особливо в літній період - на канікулах важко контролювати дитину і захищати його від небезпек. Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму, природно, лягає на плечі батьків і вчителів.
Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно. Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.
Дитячий травматизм умовно можна розділити на п'ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму.

- побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку);

- вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов'язаний з транспортом);

- в навчальних закладах;

- спортивний; інший.

Побутовий травматизм - найпоширеніший, і причина його в більшості випадків - неуважність батьків, які не тільки залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і т.п.
Існує й інша класифікація дитячого травматизму - вікова. У дітей кожного віку - свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм. Так, в грудному віці (до року) дитячий травматизм найчастіше пов'язаний з заковтуванням сторонніх предметів. Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним йому способом - він чіпає руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і намагається тягнути їх в рот.
У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливим. Тому до травм від заковтує предметів додаються травми, пов'язані з падіннями (удари, переломи), травми від гострих предметів, опіки, ураження струмом. Після трьох років допитливість зростає, навколишній світ дитини більше не обмежується квартирою, тому ймовірність отримати травму збільшується

Звичайно, повністю викорінити дитячий травматизм неможливо - від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але завдання батьків - максимально убезпечити свою дитину. Адже більшість травм відбуваються саме з вини батьків - недогледіли, недопояснили.
Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини. У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Звичайно, важко встежити за дитиною 24 години на добу, 7 днів на тиждень, але чим молодша дитина, тим важливіше не випускати його з виду. Дитячий травматизм в дитячому віці цілком і повністю на совісті батьків. Дитина ще не знає, що таке «небезпечне», і пояснити йому це не можна. Так що якщо малюк проковтнув гудзик або - не дай Бог! - Випав з стояла на балконі коляски, винні батьки.
Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваша задача - максимально відгородити його від травмонебезпечних предметів. Вдома - заховати від нього крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки та ін.) Розетки закриваються спеціальними заглушками. Треба закривати вікна (або хоча б забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити та іншої небезпечної побутовій техніці.
Крім того, в цьому віці треба вже вчити дитину самостійно визначати ступінь небезпеки. Розкажіть йому, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем - порізатися, а окропом - ошпаритися. У цьому віці діти вже цілком здатні сприймати аргументацію, і краще нехай він дізнається про небезпеку з ваших слів, ніж на власному досвіді. Тільки розповідайте спокійно, не треба залякувати дитину.
Чим старше стає дитина, тим більшу важливість набуває пояснення правил техніки безпеки.

Дитячий травматизм - серйозна проблема, але якщо батьки будуть стежити за своєю дитиною і навчать його правилам безпеки, багатьох травм вдасться уникнути.

“Обережно гриби!”

Основні причини отруєнь:

•    вживання отруйних грибів;
•    неправильне приготування умовно їстівних грибів;
•    вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;
•    вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння:

нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності

Щоб запобігти отруєння грибами, необхідно дотримуватися наступних правил:

•    Не збирайте гриби:
–    якщо не впевнені, що знаєте їх – якими б апетитними вони не здавалися;
–    поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;
–    невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення “бульба”, оточене оболонкою;
–    з ушкодженою ніжкою, старих, в’ялих, червивих або ослизлих;
–    ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;
–    “шампіньйони” та “печериці”, у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.
•    Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, – вони не завжди відповідають дійсності.
•    Не куштуйте сирі гриби на смак.
•    Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена грунтом – викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.
•    Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.
•    При обробці кип’ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.
•    Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління.
•    Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.
•    Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.
•    Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд – також може статись отруєння.
•    Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання – ботулізм.
•    Гриби, які довго зберігалися, обов’язково прокип’ятіть 10-15 хвилин.

ДОТРИМАННЯ ЦИХ ПРОСТИХ ПРАВИЛ МОЖЕ ЗБЕРЕГТИ ВАШЕ ЗДОРОВ’Я І НАВІТЬ ЖИТТЯ

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ БІЛЯ ВОДОЙМИЩ, НА ВОДІ

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.    Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення  юнацтву правил поведінки на воді дітям. 

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

• діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;
• вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
• не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;
• не можна запливати за обмежувальні знаки;
• слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;
• якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;
• не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
• не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;
• не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;
• не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
• не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
• купатися рекомендовано вранці i ввечері;
• не слід купатися наодинці;
• не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
• не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.
• не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Вода є найцiннiшим даром природи. Без їжi людина може прожити понад місяць, а без води – декiлька днів. Наявнiстъ води вiдiграє вирішальну роль у збереженні житгя та здоров’я людини. Джерельна вода – найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип’ятити.

Шановні батьки!


Від вас в великій мірі залежить безпека вашої дитини. Постійно навчайте вашого малюка правилам безпечної поведінки у побуті, в природі, на вулиці, у суспільних місцях.

Пропоную до Вашої уваги цикл пам’яток з навчання дошкільнят безпечній поведінці.

БЕЗПЕКА НА ДОРОЗІ

Правило 1. Переходити вулицю можна тільки по пішохідних переходах. Вони позначаються спеціальним знаком «ПІШОХІДНИЙ ПЕРЕХІД».

Правило 2. Якщо немає підземного переходу, ти повинен користуватися переходом з світлофором.

Правило 3. Не можна переходити вулицю на червоне світло, навіть якщо немає машин.

Правило 4. Переходячи вулицю, завжди треба дивитися: спочатку - наліво, а дійшовши до середини дороги - направо.

Правило 5. Найбезпечніше переходити вулицю з групою пішоходів.

Правило 6. У жодному випадку не можна вибігати на дорогу. Перед дорогою треба зупинитися.

Правило 7. Не можна грати на проїжджій частині дороги і на тротуарі.

Правило 8. Якщо твої батьки забули, з якого боку потрібно обходити автобус, тролейбус і трамвай, можеш їм нагадати, що: автобус, тролейбус, трамвай небезпечно обходити як спереду, так і ззаду. Треба дійти до найближчого пішохідного переходу і по ньому перейти вулицю.

Правило 9. Поза населеними пунктами дітям дозволяється йти тільки з дорослими по краю (узбіччю) назустріч машинам.

Кращий спосіб зберегти своє життя на дорогах - дотримуватись Правил дорожнього руху

БЕЗПЕКА В БУДИНКУ

Небезпека перша. Гострі предмети, що колють і ріжуть.
Правило 1. Всі гострі предмети, що колють і ріжуть, обов'язково треба класти на свої місця. Порядок в будинку не тільки для краси, але і для безпеки.

Небезпека друга. Електричні прилади. Вони можуть ударити струмом або стати причиною пожежі.
Правило 1. Йдучи з будинку і навіть з кімнати, обов'язково вимикай телевізор, магнітофон, праску і інші електроприлади.
Правило 2. Ніколи не тягни за електричний дріт руками (а кота за хвіст).
Правило 3. У жодному випадку не підходь до оголених дротів і не доторкайся до них.

Небезпека третя. Ліки і побутова хімія.
Правило 1. У жодному випадку не пробуй ніяких ліків. По-перше, це несмачно, а по-друге, неправильно прийняті ліки можуть виявитися отрутою.
Правило 2. Що таке побутова хімія? Це пральні порошки, засоби для миття посуду, засоби від тарганів і багато що інше. Діти, звичайно не таргани, але отрута від тарганів діє і на людей. Тому у жодному випадку не відкривай ніяких упаковок з побутовою хімією.

Небезпека четверта (невидима і нечутна). ГАЗ.

Газ може бути дуже небезпечний. По-перше, скупчившись на кухні, газ може вибухнути. По-друге, їм можна отруїтися. Тому, відчувши запах газу, дотримуй наступні правила:
Правило 1. Терміново скажи про це дорослим.
Правило 2. Треба відразу ж відкрити вікна і провітрити помешкання.
Правило 3. Перевір, чи закриті крани на плиті.
Правило 4. Негайно подзвони по телефону 104.
Правило 5. У жодному випадку не включай світло і не запалюй сірники.

ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ВДОМА І НА ВУЛИЦІ

Якщо ти вдома один, запам'ятай наступні правила безпеки:

Правило 1. У жодному випадку не відкривай двері, якщо дзвонить незнайома людина.

Правило 2. На всі питання і прохання незнайомця відповідай «НІ».

Правило 3. Якщо в двері дзвонить листоноша, монтер, лікар або навіть міліціонер, все одно не відкривай, якщо ти не знаєш цих людей. Злочинці можуть переодягнутися в будь-яку форму.

Правило 4. Якщо незнайома людина намагається відкрити твої двері, відразу ж подзвони в міліцію по телефону 102 і назви свою точну адресу.

Правило 5. Якщо удома немає телефону, зви на допомогу з вікна або балкона.

Правило 6. На питання незнайомих людей по телефону: «ЧИ ДОМА БАТЬКИ?» - відповідай, що вдома, але вони зайняті і підійти до телефону не можуть.

Правило 7. Не вір, що хтось прийде або приїде до тебе на прохання батьків, якщо батьки самі не подзвонили тобі або не повідомили про це наперед.

Небезпеки підстерігають тебе не тільки вдома, але і на вулиці. Щоб їх уникнути, треба дотримувати наступні правила.

Правило 1. Якщо ти втратив батьків в незнайомому місці, стій там, де ти загубився. Якщо їх довго нема звернися по допомогу: на вулиці - до міліціонера, в магазині - до продавця, в метро - до чергового.

Правило 2. Ніколи не ходи гуляти без попиту. Батьки завжди повинні знати, де ти знаходишся.

Правило 3. Не грай на вулиці пізно: події частіше здійснюються в темний час.

Правило 4. Не погоджуйся йти з незнайомими хлоп'ятами або дорослими в чужий під'їзд, підвал, на пустир або інші безлюдні місця.

Правило 5. Ніколи не заговорюй на вулиці з незнайомими людьми. Також ніколи не розмовляй з п'яними.

Правило 6. Не приймай від незнайомих дорослих пригощання. Навіть якщо батьки ніколи не купували тобі таких смачних речей.

Правило 7. Якщо ти побачиш на вулиці, в тролейбусі, трамваї, метро який-небудь предмет: коробку, сумку, згорток, пакет - не чіпай його. У ньому може опинитися бомба.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Пожежі дуже небезпечні. При пожежі можуть згоріти речі, квартира і навіть цілий будинок. Але головне, що при пожежі можуть загинути люди. Запам'ятай правила протипожежної безпеки.

Правило 1. Не грайся вдома із сірниками і запальничками. Це одна з причин пожеж.

Правило 2. Йдучи з кімнати або з будинку, не забувай вимикати електроприлади.

Правило 3. Не суши білизну над плитою.

Правило 4. У жодному випадку не запалюй феєрверки, свічки або бенгальські вогні вдома (і взагалі краще це робити тільки з дорослими).

Правило 5. У селі або на дачі без дорослих не підходь до печі і не відкривай пічні дверці (від вуглинки, що вискочила, може зажевріти будинок).

ЯКЩО В БУДИНКУ ПОЧАЛАСЯ ПОЖЕЖА

Правило 1. Якщо вогонь невеликий, можна спробувати відразу ж загасити його, накинувши на нього щільну тканину або ковдру або виливши каструлю води.

Правило 2. Якщо вогонь відразу не згас, негайно тікай з будинку в безпечне місце. І лише після цього подзвони в пожежну охорону по телефону 101 або попроси про це сусідів.

Правило 3. Якщо не можеш втекти з квартири, що горить, відразу ж подзвони по телефону 101 і повідом пожежникам точну адресу і номер своєї квартири.

Правило 4. При пожежі дим набагато не безпечніший за вогонь. Більшість людей при пожежі гинуть від диму. Якщо відчуваєш, що задихаєшся, опустися навпочіпки або просувайся до виходу повзучи - внизу диму менше.

Правило 5. При пожежі ніколи не сідай в ліфт. Він може відключитися, і ти задихнешся.

Правило 6. Чекаючи приїзду пожежників, не втрачай голови і не виплигуй з вікна. Тебе обов'язково врятують.

Правило 7. Коли приїдуть пожежники, у всьому їх слухайся і не бійся. Вони краще знають як тебе врятувати.

БЕЗПЕКА НА ВОДІ

Приємно в жаркий літній день викупатися в ставку або в річці! Але перш ніж зайти у воду, непогано пригадати правила безпеки поведінки на воді:

Правило 1. Не стій і не грай в тих місцях, звідки можна повалитися у воду.

Правило 2. Не заходь на глибоке місце, якщо не умієш плавати або плаваєш погано.

Правило 3. У жодному випадку не пірнай в незнайомих місцях. Невідомо, що там може опинитися на дні.

Правило 4. Не можна запливати за буйки.

Правило 5. Не можна близько підпливати до судів. Тебе може затягнути під гвинти.

Правило 6. Ніколи не грай в ігри з утримуванням супротивника під водою - він може захлинутися.

Правило 7. Не намагайся плавати на саморобних плотах або інших плавальних засобах. Вони можуть не витримати твоєї ваги або перекинутися.

Правило 8. Не слід далеко запливати на надувних матрацах і камерах. Якщо матрац або камера раптом почнуть здуватися, ти можеш разом з ними піти до дна.

Правило 9. Ігри в «Морські бої» на човнах, розгойдування човна, ходіння по ньому або перегин через борт дуже небезпечні, оскільки човен від цього може перекинутися.

БЕЗПЕКА ДИТИНИ НА ВОДІ

Влітку люди , як правило , багато часу проводять біля води. Купання в жарку погоду приносить не тільки полегшення і задоволення , але і є оздоровчим засобом для організму. Однак , купання - одне з небезпечних занять , особливо, для дітей , і навіть вміння плавати не є гарантією повної безпеки . Тому , перш ніж брати свою дитину на пляж або на прогулянку до водного джерела , батьки повинні вивчити правила безпеки дітей на воді.Вивчаємо правила безпеки на водіУ першу чергу поясніть , що порушення дітьми правил безпеки на воді може стати серйозною загрозою життю і здоров'ю.- Розкажіть дитині , що купатися можна лише в місцях , придатних для цього. В інших місцях на дні можуть перебувати колоди , оскільки , ями.- Не можна входити у воду під час шторму або грози .- Якщо дитина погано плаває , йому не потрібно заходити глибоко у воду і навіть , маючи надувний матрац або круг , слід плавати як можна ближче до берега.- Якщо температура води нижче +18 С, то в такій воді не купаються - адже можуть початися судоми. Температура повітря повинна складати при цьому - 20-25 С і вище. При судомах потрібно лягти на спину і плисти до берега , руками розтираючи зведену судомами частину тіла.- На дні водойм часто ростуть водорості , і багато плавців у них заплутуються . Щоб звільнитися , потрібно спокійно , м'яко , без різких ривків плисти на спині до берега , або за допомогою рук в положенні на спині постаратися позбутися від водоростей .- Поясніть дитині , що якщо його несе сильна течія , не варто намагатися долати і чинити опір - це марно. Треба піддатися течією , але постаратися плисти в бік берега.- Якщо у воді купаються кілька дітей , поясніть їм , що ігри з захопленнями і боротьбою у воді небезпечні, якими б веселими вони не були.- Щоб уникнути перегрівання на сонці не варто купатися в період з полудня і до 4часов вечора , обов'язково користуватися сонцезахисними кремами і надягати головний убір.Навіщо дитині знати правила безпеки на воді? Знаючи правила безпеки дітей на воді , ваша дитина буде застрахований від нещасних випадків , навіть якщо добре плаває або взагалі дуже рідко ходить на пляж. Слід сказати , що будь-яка дитина до шістнадцяти років під час купання потребує контролю з боку дорослого , який запобіжить порушення правил безпеки дитиною на воді , а також надасть допомогу в разі непередбаченої ситуації.

Роль бабусь і дідусів у вихованні онуків

Допомога старшого покоління у вихованні дітей - подарунок долі для багатьох молодих батьків. Адже досвід , знання та вміння старшого покоління допоможуть впоратися з важкими і незрозумілими ситуаціями в процесі догляду за малюком. Крім того , саме бабусі й дідусі піклуються і турбуються про підростаючих онуків з такою любов'ю і ніжністю , якій можуть деколи позаздрити навіть самі батьки.Але буває і таке , що виховання дитини бабусями і дідусями стає причиною конфліктів між поколіннями. Адже зайва ніжність , любов , а часом і схильність побалувати малюка , суперечать принципам виховання , яким слідують батьки.  Для того , щоб частий контакт малюка і старшого покоління родичів не привів до конфліктних ситуацій , проаналізуйте плюси і мінуси даного питання . І лише , будучи впевненим , що все, або більшість , аспектів Вас влаштовує , віддавайте малюка в турботливі руки бабусь і дідусів

.цікаві факти

1 . Виховання обдарованості дитини - заслуга саме бабусь і дідусів , вважають психологи всього світу. Якщо згадати постійну заклопотаність батьків , втому і брак часу , то важко не погодитися з тим , що повноцінну увагу і весь свій час можуть віддавати дитині саме старші члени родини.

2 . Виховання капризів. Бабусі й дідусі балують дітей. Якщо вдуматися , то така схильність старшого покоління зовсім не шкідлива дитині . Адже це і є прояв щирої любові і бажання порадувати . Але, звичайно , тут важливо не перегнути палицю і не почати потурати необгрунтованим капризам. Ну і , звичайно ж , не можна дозволяти дитині маніпулювати дорослими , використовуючи якаргументу їх щиру любов .

3 . Виховання егоцентризму. Бабусі й дідусі часто « захвалюють » улюблених внучат « на порожньому місці». З одного боку це добре. Психологи стверджують , що похвала , навіть не завжди обгрунтована , може допомогти позбавитися малюку від комплексів (або ж запобігти їх появі ) . Але часто старше покоління аж надто старається , вселяючи дитині , що краще його нікого немає.З даною проблемою допоможе впоратися лише «принцип балансу ». Це означає , що батьки повинні тверезо оцінювати і обговорювати з дитиною його успіхи і невдачі. У результаті в голівці малюка складеться реальне ставлення до дійсності , і він навчиться бачити її з різних точок зору.          Погоджувати свої дії зі старшими вихователями необхідно , для формування адекватної самооцінки дитини. Але робити це потрібно не при ньому. Інакше дитина досить швидко зрозуміє , як зіграти на Ваших протиріччях , і Ви отримаєте маленького маніпулятора.

4 . Методи виховання. Старше покоління часто не сприймає нових методів виховання. У свою чергу молоді мами і тата також не сприймають життєву мудрість і досвід своїх батьків. Чи не встати на шлях конфронтації , навчитися бачити , як ці методи доповнюють один одного - ось гідний вихід і хороший приклад взаємодії люблячих людей. До того ж , у Вашого малюка буде міцна нервова система , якщо він буде з дитинства бути присутнім «за столом переговорів» , а не « на полі бою » ! І , ймовірно , коли Ви станете бабусею і дідусем , він буде прислухатися до вас.Хочеться також , дорогі батьки , звернути Вашу увагу на те , що старше покоління - носії та зберігачі сімейних цінностей і традицій.Наявність в сім'ї традицій , на яких виросло середнє покоління , краще будь-яких силових бажань батьків « прив'яже » до батьківського дому , до батьківської пристані. Сімейні традиції , які включають в себе: звичаї родини , уклад життя , звички членів сім'ї - все це і створює аромат сім'ї , який виросли діти забирають із собою , і він гріє їх серце далеко від рідного дому.В якості традицій можуть виступати звичайні , прості речі - недільні чаювання в будинку мами , свекрухи , тещі , святкування днів народжень всіх членів сім'ї з підготовкою уявлень чи прикрас для дому . Коли за одним столом збирається кілька поколінь родини , діти чітко розуміють і засвоюють сімейні цінності.Традиції кращий вихователь дитини , оскільки вони дають , головне дитині - впевненість , що так буде завжди , що сім'я завжди , при будь-яких умовах збереться і буде разом . Традиції формують у дитини «банк» незвичайних спогадів про дитинство , про ніжні руках матері , про зморшкуватому обличчі бабусі , про веселу вдачу батька і діда. І вже, звичайно , дитина, що виросла на традиціях , які об'єднують різні покоління сім'ї , ніколи не кине ні бабусю чи дідуся у важкі хвилини їхнього життя .Дорогі бабусі й дідусі!

Пропонуємо вам кілька порад з виховання онуків та онучок

➢ Свою любов і відданість до дітей не перетворюйте н в послужливість і рабську покору .

.➢ Не беріть на себе дитячі турботи , які потрібні їм для самовиховання .

➢ не балуйте їх безліччю подарунків і нескінченним доставлянням задоволення.

➢ Не проявляйте по відношенню до них дріб'язкової опіки .

➢ Розповідайте їм частіше про себе , про своє дитинство , про свою роботу.

➢ Розкрийте їм свою душу , довіряйте їм свої сумніви , прикрості , переживання.

➢ Діліться секретами з ними , розповідайте і читайте їм казки , гуляйте разом з ними.

Правила безпечного поводження на льоду.
Правила безпечного поводження на льоду.
Дії під час потрапляння під лід.

Заходи безпеки на льоду
Перш ніж ступати на лід, дізнайтесь про товщину льодового покрову на водоймі. У різних місцях річок, озер товщина льодового покрову може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією.
Міцність льоду можна визначити візуально. На водоймах безпечним вважається лід при температурі повітря нижче 0:
— для одного пішохода – лід синюватого або зеленкуватого відтінку, товщина повинна бути не менше 5-7 см., лід блакитного кольору – найміцніший, білого – міцність у два рази менше, сірий – свідчить про присутність води у товщі льоду;
— для групи людей (риболовля, масові переправи пішки) – товщина не менше 15 см;
— при масовому катанні на ковзанах – 25 см.
Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.
Під час руху по льоду звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами промислових підприємств, які впадають v водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню.
При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5-6 метрів та бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду.
Користуватись майданчиками для катання на ковзанах, що обладнуються на водоймах, дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см, а при масовому катанні не менше 25 см.
Правила поведінки на льоду
1. Виходити на лід можна тільки за стійкої морозної погоди.
2. Переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях.
3. Забороняється виходити на лід, товщина і міцність якого вам невідомі.
4. Забороняється спускатися на лижах з крутого берега на неперевірений на міцність і товщину лід.
5. Забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці.
6. Забороняється виходити на лід за таких умов:
— якщо поруч теплі потоки води, в місці з’єднання річок, у місці виходу стічних і промислових вод;
— у випадку швидкої течії річки у цьому місці;
— за наявності вмерзлих у лід дошок, палок та інших предметів;
— у випадку різного забарвлення льоду;
— під час весняного розтавання снігу та льоду, а також сильного перепаду температури під час весняного потепління.
Дії у разі потрапляння під лід
Головне - не втрачати самовладання! Кожна секунда перебування у воді працює проти Вас: намокає одяг, залишають сили, розвивається температурний шок!
1. Розкиньте руки і намагайтеся позбутися зайвих тягарів. Не панікуйте!
2. Вибирайтесь, за можливістю, в той бік, звідки прийшли - там перевірений лід.
3. Покличте на допомогу (якщо є хтось поруч)!
4. Намагайтеся не занурюватися під воду з головою! Якщо можливо, переберіться до того краю ополонки, де течія не захоплює Вас під лід.
5. Якщо у Вас є підручні засоби, що можуть допомогти спасінню (дошка, мотузка, жердина, ключка тощо), застосовуйте їх.
6. Намагайтеся вибиратися на лід спиною, розкинувши руки. Опинившись на краю ополонки, переверніться на живіт та відповзіть в сторону.

Надання допомоги потерпілим на льоду
Щоб допомогти людині, яка терпить лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:
1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомогти впоратись самотужки, чи краще покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано і обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.
2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну ключку або киньте вірьовку, зв’язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи перед собою вірьовку чи пасок.
3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину, чи киньте вірьовку. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то, міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.
4. Витягніть потерпілого, попросіть його працювати ногами – так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли. не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.
5. Після того, як витягнете потерпілого у безпечне місце, викличте «швидку допомогу», надайте першу допомогу, необхідну при охолодженні:
— поступово відігрійте постраждалого, загорніть його у ковдри або сухий теплий одяг;
— не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його у теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;
— будьте надзвичайно уважними при поводженні із потерпілими;
— по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою волого);
— дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.
Пам’ятайте – вода помилок не прощає, навіть тверда.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗАСНУТИ

«Він відмовляється йти спати » , « Вередує , плаче , каже , що хоче пограти» , « Вимагає поїсти або попити , аби не йти в ліжко » , «Кожен раз процес укладання закінчується істерикою » , - зазначають батьки. Чому так відбувається? Що заважає дитині налаштуватися на сон і як можуть допомогти турботливі батьки ? Чому діти не люблять спати ?Звідки ж береться дитяче небажання йти спати ? Американський психолог Алан Фромм пропонує наступну класифікацію причин

:1 . Для дитини лягти спати - значить розлучитися з яким-небудь цікавим заняттям або покинути приємне товариство (наприклад , працюючих маму і тата ) .

2 . Діти знають , що дорослі ще не лягають спати , і тому думають , ніби ми дозволяємо собі щось , що їм не дозволено

.3 . Часто буває , що діти ще не втомилися .

4 . Іноді діти бояться темряви .

5 . Можливо , у дитини були страшні сновидіння , і через це виникла деяка неприязнь до сну

.6 . Не виключено , що , умовляючи дитину спати , дорослі надто розпестили його , і тепер це служить гарним приводом для маніпулювання батьками. ознаки втомиДуже важливо навчитися помічати перші ознаки втоми і втоми , це допоможе переключити увагу дитини і не допустити перезбудження перед сном. Зробити це нескладно.

 Якщо ви відзначили одне або декілька з перерахованих нижче ознак , швидше за все , вашій дитині потрібен відпочинок :• безпричинний плач , капризи ;• малюк починає терти очі , позіхати ;• смокче палець, смикає гудзик , смокче губу ;• порушується координація рухів , особливо рук , дитина упускає іграшки , допускає помилки в грі;• сповільнюються руху , з'являється млявість ;• виникають невластиві дитині агресивні дії : розкидає або відбирає іграшки , кричить , падає на підлогу і т.д.;• може виникнути надмірна активність , невластива малюкові: безцільно бігає , стрибає , штовхається .Як тільки ви помітили появу цих ознак , саме час відволікти дитину і налаштувати на сонний лад. Готуємося до снуЧас відходу до сну - це гарний час для зміцнення емоційної близькості з дитиною. Нехай воно буде приємним для вас обох. Почитайте книжку малюкові , заспівайте йому колискову , зробіть легкий масаж , говорите тихим і спокійним голосом .Якщо дитина дуже емоційний і рухливий , перед сном використовуйте коротку і просту фразу , наприклад , « пора спати ». Можливо , її доведеться повторити кілька разів , але робіть це спокійно , повторюючи нейтральним тоном , не переходячи на прикази команди.Подаруйте дитині іграшку « для хороших снів» . Це може бути невелика м'яка іграшка ( ведмедик , зайчик, гномик , кошеня і пр. ) . Розкажіть дитині , що ця іграшка буде дарувати йому хороші й добрі сни. Під час подорожі беріть цю іграшку з собою , це простий спосіб дати маляті відчуття безпеки , де б він не спав.Дозвольте дитині взяти активну участь у підготовці до сну : вибрати казку , піжаму або колискову для прослуховування.Для того щоб підготувати дитину до сну , можна також використовувати « ритуальні ігри ». « Сонні ритуали »Часто дітям буває складно відірватися від улюбленої гри або перегляду телевізора , коли батьки починають говорити про те , що «вже пізно і треба спати ». Тому, можна використовувати так звані « сонні ритуали ». З одного боку , вони заспокоять нервову систему дитини , з іншого - зроблять приємним процес відходу до сну. Це спокійні ігри і заняття , які повинні бути щоденними , по можливості починатися в один і той же час і займати не більше 30 хвилин.

Скажіть "ні" агресії!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез¬ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі¬ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією бать¬ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап¬робує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит¬тя — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркаль¬но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при¬гнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляє¬мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували сим¬патію та усмішку, підтримку, співчуття та на¬віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия¬ви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’я¬зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Комп'ютер і дитина. 
Здоровий підхід

За даними експертів ВООЗ, до 92% дорослих, які працюють за комп'ютером, наприкінці робочого дня скаржаться на неприємні відчуття й утому, які призводять до негативних наслідків. І насамперед втомлюються очі; через кілька годин роботи за комп'ютером з'являється відчуття пекучості (немов до очей потрапив пісок), болять повіки.

Щобільше, сьогодні за комп'ютером сидять і малюки! Якщо це відбувається в дитсадку, то довго сидіти за комп'ютером їм не дозволять. Але вдома це не завжди можна проконтролювати. Унаслідок цього дитина до вечора вже є збудженою, роздратованою, некерованою. І коли вона нарешті засинає, то спить погано, постійно прокидається, будить батьків. Багато з них потім дуже дивується, що причина цього - домашній комп'ютер.

Комп'ютер має ще один недолік - випромінювання. Виміри, які зробили експерти Російської академії наук, показали, що воно є таким же, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від доброго комп'ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп'ютера низької якості рівень низькочастотних електромагнітних випромінювань може бути підвищеним.

Також у приміщенні, де працює комп'ютер, змінюються характеристики повітря: температура може підвищуватися до 26-27 градусів, відносна вологість знижуватися до 40-60%, а вміст двоокису вуглецю - збільшуватися. Водночас повітря іонізується, а це збільшує кількість позитивних (важких) іонів і несприятливо впливає на працездатність. Іони, осідаючи на пилинках повітря, потрапляють і в дихальні шляхи. Деякі люди, зокрема й діти, болісно реагують на ці зміни в повітрі. У них може з'явитися сухість у горлі, покахикування.

5 правил безпеки

Якщо придбати якісний комп'ютер, то низка проблем зникне сама собою. Та є п'ять правил, які слід запам'ятати:

1. Комп'ютер потрібно розташувати в кутку чи задньою стінкою до стіни.

2. У приміщенні, де працює комп'ютер, необхідне щоденне вологе збирання. Тому підлогу в кімнаті не треба накривати килимом.

3. До і після роботи на комп'ютері слід протирати екран спеціальними серветками.

4. Вважають, що наші зелені друзі - кактуси - також допомагають зменшити негативний вплив комп'ютера.

5. Не забувайте частіше провітрювати кімнату. Акваріум або інші ємності з водою збільшують вологість повітря.

Нервово-емоційне напруження

Не секрет, що спілкування з комп'ютером, а особливо з ігровими програмами, супроводжується сильним нервовим напруженням, оскільки вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини втому. Працюючи за комп'ютером, вона переживає своєрідний емоційний стрес.

Запобігти перевтомі можна - слід обмежити тривалість роботи дитини за комп'ютером, робити гімнастику для очей (офтальмотренаж), правильно облаштувати робоче місце, використовувати тільки якісні програми, які відповідають віку дитини. Це важливо хоча б тому, що, як засвідчили дослідження Російської академії наук, занепокоєння, неуважність, втома починають проявлятися вже на 14-й хвилині роботи дитини за комп'ютером, а після 20 хвилин у 25% дітей зафіксували неприємні явища як у центральній нервовій системі, так і в зоровому апараті.

Уявіть тепер, що стається з малечою, яка годинами безконтрольно сидить за комп'ютером! Без шкоди для здоров'я дитина може безупинно працювати за комп'ютером всього 15 хвилин, а діти короткозорих батьків - лише 10 хвилин.

Робоче місце

Стілець обов'язково має бути зі спинкою. Комп'ютер потрібно розмістити не менше як за 50-70 см від дитини (що далі, то краще), щоб її погляд був спрямований перпендикулярно в центр екрану. Сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись уперед, із невеликим нахилом голови, та спираючись на 2/3-3/4 довжини стегна. Між корпусом тіла і краєм столу зберігається вільний простір не менше як 5 см. Руки вільно лежать на столі. Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовані під столом на підставці.

Стіл, на якому стоїть комп'ютер, необхідно поставити в добре освітлене місце, але так, щоб на екрані не було відблисків. Заняття за комп'ютером завдадуть меншої шкоди, якщо ви виконуватимете рекомендації. Від цього залежить здоров'я вашої дитини.

ШАНОВНІ БАТЬКИ, ЩЕ РАЗ НАГАДУЄМО ВАМ: Вода є не тільки джерелом життя, здоров'я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Тому, знаходячись біля води, будь завжди максимально обережним. Пам’ятай, що на річці є течія, і дно річки може бути замуленим. Вода в озерах, ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.

ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ВИ МОЖЕТЕ ВИКОРИСТАТИ ПРИ ПОЯСНЕННІ ДІТЯМ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ БІЛЯ ВОДОЙМИЩ:

Вода помилок не пробачає!

Як показує статистика, в корабельних аваріях гине менше людей, ніж під час купання.  Якщо проаналізувати причини загибелі дітей на воді, з’ясовується, що основною з них є невміння плавати. Це, перш за все, провина дорослих, які не змогли, не знайшли часу навчити дитину триматися на воді. Стародавні греки, осуджуючи неосвічену людину, казали: «Він не вміє ні писати, ні плавати». На жаль, цю відому нашим пращурам істину нам, людям ХХІ сторіччя,  треба доводити ціною життя дітей.

Друга за значенням причина - залишення дітей без нагляду біля водойм. Варто ще раз нагадати, що безпека дітей на воді забезпечується   супроводом дорослих. Вони зобов'язані не допускати купання дітей в невстановлених місцях, плавання на непристосованих для цього засобах. Пам’ятайте:  в місцях з глибиною 1,5 метрів дозволяється купатися дітям у віці від 12 років і лише тим, які добре вміють плавати.

І третя причина загибелі на воді - недотримання температурного режиму, незнання, а часто - ігнорування правил поведінки у води і на воді, способів порятунку і надання першої медичної допомоги.

Місцем купання  повинен бути обладнаний пляж або спеціальна купальня. Акваторія пляжу - обмежена буйками, дно спокійне за рельєфом, пологе, піщане та перевірене на відсутність сторонніх предметів, які можуть нести небезпеку (скляні пляшки, корчі, водорості тощо). На території пляжу повинні бути щити із засобами порятунку (рятувальні круги, кулі тощо), рятувальний пост, щит із зазначенням умов відпочинку (температура води і повітря, хвилювання, вітер).

Необладнаний пляж (в походах, екскурсіях) обов'язково обстежується досвідченим дорослим. Перевіряється якість дна, відсутність корчів, пеньків, металевих предметів, відсутність водоверті, промислових та інших стоків, якість берега тощо.

Щодо режиму купання, то оптимальними вважаються: температура не менше: води 18°С, повітря 20°С. Після їди повинно пройти 1,5 - 2 години.

Тривалість купання не повинна перевищувати:

·                   15 - 40 хвилин при 24° С;

·                   10 - 30 хвилин при 22° С;

·                   5 - 10 хвилин при 20° С;

·                   3 - 8 хвилин при 18 -19°С.

Заборонено купання при сильному вітрі, грозі, інших несприятливих метеоумовах.

 Заходи безпеки при купанні

·       Купатися краще вранці або увечері, коли немає небезпеки перегріву. Температура води повинна бути не нижчою 17-19 градусів тепла.

·       Якщо не вмієш плавати, не заходи у воду глибше за пояс.

·       Плавати можна не більше 20 хвилин, і цей час збільшують поступово, починаючи з 3-5 хвилин.

·       Не можна доводити себе до ознобу. При переохолодженні можуть виникнути судоми, відбутися зупинка дихання, втрата свідомості.

·       Після тривалого перебування на сонці необхідно відійти в тінь, охолонути і тільки потім входити у воду, оскільки при різкому охолоджуванні може наступити рефлекторне скорочення м'язів і зупинка дихання.

·       Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибирати безпечне місце для купання з твердим, бажано піщаним, не засміченим дном, поступовим схилом. Ніколи не стрибайте в місцях, не обладнаних спеціально: можна ударитися головою об камінь або інший предмет.

·       Не запливайте далеко, оскільки можна не розрахувати своїх сил. Відчувши стомленість, не розгублюйтесь і не прагніть швидше допливти до берега. Слід "відпочити" на воді, перекинувшись на спину і підтримуючи себе на поверхні легкими рухами рук і ніг.

·       Якщо захопило течією, не намагайтеся з нею боротися. Пливіть вниз за течією, поступово, під невеликим кутом, наближаючись до берега.

·       Якщо Ви потрапили у водоверть, наберіть більше повітря в легені, зануртеся у воду і, зробивши сильний ривок убік, спливіть.

·       У водоймах з великою кількістю водоростей пливіть у самої поверхні води, не зачіпаючи рослин і не роблячи різких рухів. Якщо ж руки або ноги заплуталися в стеблах, зробіть зупинку, прийнявши положення "поплавець" і звільниться від них.

·       Не плавайте на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних іграшках. Вітер або течія можуть віднести їх далеко від берега, а хвиля - захлеснути. Якщо із надувних плавзасобів вийде повітря, вони втратять плавучість.

·       Діти до 16 років катаються на човнах та водних велосипедах тільки з дорослими. Не перенавантажуйте човен, водний велосипед.

·       Не пустуйте на воді, не лякайте інших. Неприпустимо організовувати на воді ігри, пов’язані з пірнанням і захватом тих, хто купається.

Шановні батьки!

-  Не залишайте дітей без нагляду!

- Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Це варто зусиль!

- Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками.

- Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми про це. 

    Пам'ятайте, що вимірюватимуться ці хвилини ціною життя, а щоб неждана мить не стала сумним відтінком біди потрібно надавати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації. Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих.

Десять правил безпеки вашого малюка 

«Не можна розмовляти з чужими, незнайомці можуть бути небезпечні».Цьому вчать своїх дітей батьки всіх часів і народів, і ця наука базується на сумному і гіркому досвіді. Та ось біда: пам'ять у дітей коротка, а незнайомець може виявитися ким завгодно - добрим дядьком із цукеркою або приємною тіткою з собачкою.Що ж робити? Залякувати дитину нерозумно і небезпечно для психіки, а головне абсолютно безрезультатно. Краще систематично нагадувати, що більшість дорослих - добрі і доброзичливі до дітей, але іноді зустрічаються небезпечні люди, яких треба вміти розпізнавати і навчитися від них захищатися.Пропонуємо 10 ступенів психологічного практикуму для найменших і їх батьків.1. Намагайтеся бути максимально уважними та делікатними і стежте за реакцією дитини під час попереджувальних розмов. Постарайтеся зацікавити дитину придуманої історією про іншого хлопчика, намагайтеся викликати емоційний відгук, щоб дитина відчула, ситуація може насправді статися і з ним. Розробіть міні вікторину з простенькими питаннями та призами: «Припустимо, на вулиці до тебе підійшла симпатична тітка і запропонувала морозиво, що ти зробиш?» ...

2. Використовуйте ситуацію, коли ваші слова можна підтвердити наочним прикладом. Наприклад, основна мораль казки про Червону шапочку укладена саме в тому, що не можна розмовляти з чужими людьми. Запитайте дитину, як Вовкові вдалося так легко відшукати будиночок Бабусі і проникнути в нього? Нехай ваше дитя саме прийде до висновку, що чужим не можна давати свою адресу, телефон, ключі та іншу інформацію про сім'ю. Важливо щоб малюк сам вирішив як треба діяти в подібній ситуації.

3. Іноді діти схильні переоцінювати свої сили і можливості. Ви читаєте синові книгу про Вовка і семеро козенят і питаєте, що потрібно зробити, якщо чужак стукає в двері. А він гордо відповідає: «Я зловив би його і як відлупцював!» Похваліть його за сміливість, поясніть що «вовки» бувають різні, і деяких не перемогти навіть найсильнішому і сміливому хлопчику. Запитайте сина, хто допоможе при зустрічі з таким дорослим і сильним Вовком? Як і кого треба кликати на допомогу, щоб заклик був почутий? Ваше завдання - пояснити дитині, що тактика «ноги в руки - і бігти» набагато корисніше, ніж відчайдушний сміливе мовчання

.4. Відпрацьовуючи дії у разі потенційної небезпеки, враховуйте характер дитини.· Попросіть намалювати серію картинок на тему «Один вдома»,· Обіграйте сценку «У мене задзвонив телефон» або «Хто стукає у двері до мене?»· Складіть табличку з двох частин: на одній напишіть або намалюйте можливу ситуацію, а на іншій нехай дитина сама продиктує вам, що потрібно робити (подзвонити мамі по таким-то телефоном, звернутися до продавця або охоронцеві і т.д.).

5. Для дитини шкільного віку мобільний телефон - це засіб безпеки. Ви можете вибрати програму в рамках якої дитячий телефон може дзвонити тільки на один номер - ваш.

6. Контролюйте ситуацію. Запитуйте дитину коли він повинен повернутися додому зі школи. Телефонуйте йому протягом дня і цікавтеся його планами. Запрограмуйте на мобільному телефоні кнопку термінового виклику батьків і навчіть користуватися нею.

7. Попередьте дітей про пастки. Як правило, дитина не відмовиться піти з дорослим, який покличе його допомогти нещасному кошеняті або плакав малюкові. Розкажіть, що деякі дорослі обманюють маленьких спеціально, в корисливих цілях. Тому домовтеся з дитиною, що він прийме рішення, якщо його просять допомогти, тільки порадившись з вами по телефону. Багаторазово і чітко пояснюйте дітям, що тато і мама ніколи не пошлють за своїм малюком когось чужого, а завжди підуть самі

. 8. Час від часу закріплюйте матеріал, але так, щоб дитині не приїлися подібні репетиції. Обговорюйте різні варіанти поведінки, якщо по дорозі зі школи до дитини прив'язався дорослий. Поясніть, що треба йти по людній вулиці, звернутися за допомогою до інших дорослим, зателефонувати татові і мамі, попросити знайомого проводити його. А якщо потрібно увійти в під'їзд з незнайомою людиною? Придумайте історію як повів би себе розумна дитина, а як дурний. Можна потренуватися, хто голосніше вміє кликати на допомогу і так далі.

9. Не соромтеся влаштовувати періодично перевірку пильності. Попросіть знайомого зателефонувати вам додому і спробувати з'ясувати у дитини склад сім'ї та місцезнаходження дорослих. За правильну поведінку - нагородите, а неправильне - обговоріть, щоб знати як треба діяти в наступний раз.

10. Привчіть дитину суворо дотримуватися правило п'яти «НЕ»:·

Ніколи НЕ входити в під'їзд і ліфт з чужими людьм

· Ніколи НЕ брати частування або подарунки у чужих людей

· Ніколи НЕ сідати в чужу машину

· Ніколи НЕ розповідати чужим про свою сім'ю і про себе

· Ніколи НЕ мовчати, якщо щось підозріло, але кричати і бігти в людне місце.

Кожному вiку вiдповiднi манери

Якщо дитині 2-3 роки, саме час почати вчити її хорошим манерам. Зрозуміло, не слід надмірно перевантажувати заборонами і обмеженнями, але основні соціальні навички, такі як вчасно сказати «спасибі», «будь ласка» і «до побачення», їй цілком доступні. Не скупіться на похвали, якщо дитина сказала при нагоді ці чарівні слова. Але не лайте, якщо дитина про них забула.

У навчанні ввічливості допоможе ваш власний приклад хороших манер і численні дитячі книжки на цю тему. Коли ви обговорюєте з дитиною, як брати до уваги почуття іншої людини, вчiть її співчуттю і справедливості. При цьому ви прищеплюєте дитинi дуже важливі соціальні навички, які в подальшому допоможуть не тільки знайти вірних друзів, але і дружити протягом довгого часу.

Діти можуть навчитися співчуття вже в 2-3-річному віці. Якщо в них виникає конфлікт, порадьте їм можливі шляхи вирішення цього конфлікту. Хваліть дитину за хороші, добрі вчинки і засуджуйте, коли вона демонструє егоїзм.

У більш старшому, дошкільному віці діти починають ширше розуміти переваги і соціальні аспекти етикету. Вони вже можуть самостійно підписати простими словами вітальну листівку бабусі, поводитися гідно за столом і поступатися місцем в автобусі людям похилого віку.

До 5-6 років діти починають інтенсивно спілкуватися з однолітками і набувати соціальні навички. Звичайно, час від часу дещо дитина може й забути. Немає нічого страшного в тому, щоб нагадати їй, як слід поводитися.

Якщо дитині менше 6 років і в неї мало друзів або їх немає зовсім, то, швидше за все, соціальні навички засвоюються нею повільніше, ніж іншими дітьми. Можливо, щоб навчитися дружити, їй знадобиться ваша допомога. І почати тут потрібно з уміння підходити до інших дітей та зав'язувати розмову. Для цього краще вибрати самого товариську і доброзичливу дитину в дитсадiвскiй групі або у дворі. Як і рекомендується у відомій пісні, легше всього почати розмову саме з посмішки. Потім можна сказати: «Привіт, мене звати... Можна пограти з тобою?»

І не приберігайте хороші манери тільки для гостей або особливих випадків. Дитина повинна зрозуміти, що ввічливим потрібно бути завжди, навіть якщо вона наодинці тільки з мамою.

Найчастіше діти вимагають від нас негайного уваги. Навчіть дитину терпіння та вміння чекати. Якщо ви зайняті, а дитина вимагає, щоб ви негайно нею зайнялися, запропонуйте їй почекати 5 хвилин. Поступово збільшуйте цей час. Не дозволяйте також дитині переривати вашу розмову з іншим дорослим. Терпіння - це придбана навичка, і чим раніше ви почнете привчати дитину до терпіння, тим легше їй (і вам) буде надалі.

Школярі повинні бути вже в достатній мірі обізнані про те, як потрібно поводитися за столом, як користуватися ножем, що непристойно чавкати і вставати з-за столу без дозволу. Але замість того, щоб вказувати на те, як робити не можна, розкажіть, що потрібно зробити. Наприклад, замість гнівного: «Не клади лікті на стіл!» Краще пояснити, що лікті слід тримати ближче до тулуба. У цьому віці стає також актуальним уміння ввічливо говорити по телефону, особливо з незнайомими або малознайомими людьми.

Проблема лихослів'я. Є два чинники, що сприяють лихослів'ю дитини: її дорослішання й культура суспільства в цілому. Більшість дітей довідуються про ці вирази, спілкуючись зі своїми друзями в школі, на вулиці і навіть у дитячому садку або дивлячись невідповідні їхньому віку телевізійні передачі й фільми. Маленькі діти, як губка, вбирають всі нові слова, часто не до кінця розуміючи їх значення, і надалі намагаються використовувати їх у своїй промові.

Коли з дитячих вуст вилітає заборонне слово, то зазвичай у дорослих негайно слідує різка негативна реакція: ми прагнемо припинити і покарати подібну розбещеність. Внаслідок цього у свідомості дитини недруковане слово знаходить сильне емоційне забарвлення. І надалі дитина буде прагнути навмисно використовувати лихослів'я для того, щоб висловити свою злість або поганий настрій, шокувати дорослих або затвердитися у своїй незалежності.

У підлітків нецензурна лексика набуває роль важливого символу зрілості та незалежності. І якщо вам нецензурні слова здаються неповажними і соромними, то серед друзів вашого сина або дочки, швидше за все, використання подібних слів вважається ознакою крутизни і дорослості. І відмова від лихослів'я часто означає протиставлення себе тому колу людей, до якого хотіла би належати дитина. І тоді підліток починає лихословити, щоб не опинитися в колі друзів білою вороною або маминим синочком.

Батькам дуже важливо контролювати свої емоції, коли дитина раптом починає виражатися. Впадаючи в істерику або караючи її фізично, ви можете тільки ускладнити ситуацію. І дарма говорити дитині: «Ніколи більше так не говори!» Цим ви тільки втрачаєте час, оскільки не вирішуєте саму проблему. Не варто впадати в лють, почувши кілька брудних слів. Особливо це важливо стосовно підлітків, які за допомогою лихослів'я відстоюють свою незалежність.

Постарайтеся зберігати спокій. Але й не пропускайте подібні слова мимо вух - щораз звертайте увагу дитини на неприйнятність лихослів'я. Не чекайте, поки лихослів'я стане звичкою. Інакше дитина відчує вседозволеність, і потім відучити її буде набагато важче. При цьому, більш дієвим буде покарання дитини в залежності від її віку: можна скоротити час, який вона проводить за комп'ютером, раніше звичайного часу вкласти в ліжко, зменшити кількість видаваних кишенькових грошей.

Поясніть дитині, що навіть якщо дорослі й користуються іноді такими словами, є набагато більш прийнятні способи виразити своє невдоволення, розчарування або гнів. І якщо інші люди вживають нецензурні слова, то їй, дитині, зовсім не обов'язково наслідувати їх. Лихослів'я часто є ознакою наявності у дитини більш серйозних проблем. Тому, якщо схильність до лихослів'я не тільки не вщухає, але навіть збільшується, це може свідчити, що в дитини може бути не все в порядку з навчанням або в спілкуванні з друзями або що є які-небудь інші проблеми. Запропонуйте дитині обговорити те, що її турбує.

І, нарешті, будьте самі прикладом для наслідування. Не вживайте подібних слів хоча б у присутності дитини. Якщо дитина щодня або час від часу чує, як батьки вживають нецензурні слова, то майже напевно вона буде вживати їх сама і, коли виросте, передасть цю звичку своїм дітям.Консультація вихователя-методиста КДНЗ № 1 Довмат Р.Я.

                       «Значення розвику мовлення для розумового-розвику дитини»

     Розвиток мовлення займає одне з провідних місць по підготовці дітей до навчання в школі. Слово навчає та розвиває дитину. Мова формує різні почуття, вт ому числі патріотичні, адже в ній відображається все наше життя.

     Мова – це невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбниця всіх знань. Навчаючи мови, педагог активно впливає на формування психічних процесів, розумових здібностей дітей, активізує їхню увагу, розвиває спостережливість, пам’ять. К.Д.Ушинський назвав мову «народним педагогом, наставником і вихователем». У дітей формується мовні уміння і навички

     Під час мовленнєвої діяльності діти слухають, відповідають на запитання, розповідають, думають, порівнюють, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, роблять висновки. Активність дітей виявляється в розумовій діяльності. Діти засвоюють усну розмовну мову. Вони не вивчають правил, не користуються підручниками Педагогу слід знати особливості дитячої психіки: образність і конкретність мислення, неточність сприймання, емоційність.

     Діти вчаться слухати інших, не перебивати того, хто говорить, вислуховувати товаришів.

Мовлення знайомить дітей з неповторним світом природи, особливостями життя міст та села, різними професіями, основами культури спілкування. Важливе місце надається літературним творам як українських письменників-класиків, так і фольклорним (народним пісенькам, примовкам, лічилкам)

Тобто мовленнєвий розвиток навчає дітей оволодінню дивовижним і неповторним даром і надає можливість якнайшвидше адаптуватись в мовленнєвому середовищі.

    Як висновок &‐ мовлення є показником розумового розвитку дітей.

                                                                    «Що таке «креативність»?

 Дійсно, останнім часом ми часто чуємо це слово, але не всі розуміють його значення, креативність – творчий дух, творчий потенціал індивіда, його творчі здібності, що проявляються не тільки в оригінальних продуктах діяльності, а й у мисленні, почуттях і спілкуванні з іншими людьми. Креативного індивіда зазвичай відрізняє інтерес і підвищена чутливість до всього складного, незвичного, відкритість до нового досвіду, уміння вбачати проблему в тому, що іншим здається тривіальним і зрозумілим, самостійність поглядів та оцінок, непідлеглість стереотипам, відкритість до різних ідей, а також здатність дивуватися і захоплюватися. За визначенням Е. Фрома, креативність – це здатність дивуватися, відшукувати рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід.

Виховуємо у дошкільника свідоме ставлення до себе

• Привчаємо дитину уважно ставитися до себе, виявляти інтерес до своїх особливостей, станів, якостей, поведінки, результатів праці тощо.
• Вправляємо в умінні спостерігати за собою в різних життєвих ситуаціях, порівнювати різні враження про себе, радіти більшості з них.
• Надаємо перевагу запитальній формі звернень до дитини: "А ти як вважаеш?", "Якої ти думки про це?", "Ти зі мною згоден?", "Чому так?", "Чому ні?" тощо.
• З розумінням ставимось до намагань малюка з'ясувати в дорослого, чому слід виконувати те чи інше завдання, яка з цього користь для нього самого та інших людей.
• Культивуємо самостійну поведінку: прийняття власного рішення, відповідальність за його наслідки, об'єктивну оцінку результатів своєї праці, якостей, вчинків, надання комуь-чомусь переваг та відмова від них.
• Надаємо часом дошкільникові можливість самому обирати вид діяльності, складність варіанта та спосіб виконання, манеру оформлення кінцевого продукта.
• Привчаємо виробляти прогностичне та ретроспективне самооцінне судження, сприяємо формуванню позитивного образу - Я, підтримуємо віру дитини в себе, висловлюємо довіру до її можливостей та намірів.
• Заохочуємо робити припущення, обгрунтовувати та висловлювати власну думку.
• Завжди відповідаємо на запитання дитини, не уникаємо складних, незручних для себе.

  Безпека під час святкування Нового року    

Щоб свято вийшло чудовим, важливо подумати про безпеку вашої дитини. Перед Новим роком уважно огляньте свою оселю. Сховайте від малюка подалі побутову хімію, колючо-ріжучі предмети, побутові прилади.

Перевірте, чи добре закріплена сосна або ялинка. Вона повинна бути дуже стійкою! Слідкуйте за своєю дитиною, коли він до неї наближається. Ошатна ялинка, прикрашена скляними іграшками і мішурою, дуже приваблива для малюка. Природно, у нього виникає спокуса пожувати таку красу. Таким чином, великий ризик, що неїстівні предмети виявляться у малюка в роті, і в разі їх потрапляння в шлунок буде потрібно хірургічне втручання. Скляні ялинкові іграшки також становлять небезпеку для малюка. Він з цікавості може взяти їх у рот, розбити і при цьому поранитися. Тому, щоб цього уникнути, можливо, варто замінити скляні іграшки небиткими або пластиковими, при цьому бажано, щоб вони були без дрібних деталей. Хороші і ошатні атласні банти, прикраси з фольги або паперу.

Новорічна ялинка таїть ще одну небезпеку - електричні гірлянди. Через різке висмикування шнурів і проводів можна отримати електротравму. Обов'язково перевірте справність гірлянди щоб уникнути пожежі. До речі, не тільки вона може стати причиною пожежі. У свята в квартирах і будинках одночасно працюють телевізори, магнітофони та інші побутові прилади. Найчастіше електропроводка не витримує такого навантаження.

Продумайте святкове меню для дітей. Незважаючи на торжество, необхідно дотримуватися дієти, яка покладається дитині за віком. Інакше, покуштувавши «доросле», нове для нього блюдо, він ризикує отримати розлад шлунка. А якщо ваш малюк страждає алергією або іншим захворюванням, то вам потрібно бути особливо уважними, щоб він не спробував якийсь продукт, що перебуває для нього під забороною. Пам'ятаєте, у алергії (та інших хронічних захворювань) не буває вихідних чи свят!

Не залишайте малюка наодинці з тваринами незалежно від того, наскільки вони малі і нешкідливі. Адже Новий рік для тварини - певний стрес, який може позначитися на малюкові не кращим чином. Тому не варто ризикувати.

Періодично поглядайте на дитину, навіть коли разом з ним грають інші запрошені діти. Під час свята малюкові потрібно не менше уваги, ніж звичайно, а може бути, навіть більше.

Невід'ємні атрибути новорічних свят - петарди і бенгальські вогні. Не дозволяйте дитині самому їх запалювати, так як іграшка може вибухнути в його руках. Купуйте піротехнічні вироби тільки заводського виробництва. До них повинна додаватися інструкція з використання та зберігання. Інформація про імпортні виробах повинна бути російською мовою.

Якщо ви вирішили вийти на прогулянку, візьміть з собою дитину, не залишайте його будинку одного. На вулиці вам слід бути дуже уважними. Крім нетверезих громадян ви «можете зустріти» вибухи петард і хлопавок. Малюк може злякатися несподіваного різкого звуку, і, крім цього, ці «чудеса піротехніки» дійсно можуть поранити. Тому слід триматися від них подалі. Не залишайте своїх дітей без нагляду ні на хвилину. Щорічно в медпункти надходять малюки, які виїхали на санках на проїжджу частину і потрапив під машину. Часті випадки опіків, черепно-мозкових травм, зламаних зубів.

Особливо важливо заздалегідь пояснити дитині, що можна, а що ні. Якщо ви будете розмовляти з ним, як з дорослим, він, напевно, це оцінить і послухається вас.

 

Поради батькам про безпеку Дорожнього Руху

Безпечній поведінці на дорозі треба вчити. Але завчені, як вірші, Правила не вбережуть дитину від біди. Тому поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом.

Використовуйте будь-який відповідний момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху.

Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до школи і додому зверніть його увагу на те, як багато машин, автобусів, трамваїв їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху.

Розкажіть про те, що машини йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару.

Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс.

Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

 

Інструкції

Готуючись перейти дорогу

• Зупиніться, огляньте проїжджу частину.
• Розвивайте в дитини спостережливість за дорогою.
• Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги. Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.
• Вчіть дитину вдивлятися удалину, розрізняти наближаючіся машини.
• Не стійте з дитиною на краю тротуару.
• Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.
• Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.

Очікування транспорту

• Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.

Посадка і висадка з транспорту

• Виходьте першими, попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.
• Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.
• Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).
• Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару

• Дотримуйтеся правого боку.
• Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.
• Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.
• Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.
• Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки везіть тільки по тротуару.

Інструкція дітям: правила переходу дороги на регульованому пішохідному переході

• Зупинись на краю тротуару, не наступай на бордюрний камінь.
• Дочекайся зеленого сигналу. Якщо він блимає, переходити не слід, незважаючи на те, що перехід дозволено — можна потрапити в небезпечну ситуацію.
• Подивися по сторонам — переконайся, що транспортні засоби коштують, і водії пропускають пішоходів.
• Переходь дорогу, дотримуючись правої сторони переходу.
• Іди швидко, але не біжи.
• Якщо при підході до середини проїжджої частини спалахує червоний сигнал — зупинись. Не роби зайвих кроків ні вперед, ні назад. Стеж за проїжджаючим транспортом зліва і справа.
• Закінчуй перехід, тільки переконавшись, що знову горить зелений сигнал і транспортні засоби стоять.

 

Дорожні пастки

Машина,щостоїть
Машина що стоїть, небезпечна: вона може закривати собою інший автомобіль, який рухається з великою швидкістю, заважає вчасно помітити небезпеку. Не можна виходити на дорогу з-за машин, що стоять. В крайньому випадку, потрібно обережно визирнути з-за стоячого автомобіля, переконатися, що небезпека не загрожує, і тільки тоді переходити дорогу.

Автобус,щостоїть
Автобус що стоїть, закриває собою ділянку дороги, по якому в той момент, коли ви вирішили її перейти, може проїжджати автомобіль. Крім того, люди біля зупинки зазвичай поспішають і забувають про безпеку. Від зупинки треба рухатися в бік найближчого пішохідного переходу.

Приховананебезпека
З-за нерухомого автомобіля, будинку, паркану, кущів та ін. може несподівано виїхати машина. Для переходу дороги потрібно вибрати таке місце, де дорога проглядається в обидва напрямки. В крайньому випадку, можна обережно визирнути з-за перешкоди, переконатися, що небезпеки немає, і тільки тоді переходити дорогу. У великих містах місцем підвищеної небезпеки також є арки, через які з дворів на проїжджу частину виїжджають машини. Не допускайте, щоб дитина бігла повз арки попереду дорослого: її необхідно тримати за руку.

Повільнонаближаєтьсямашина
Машина, яка повільно рухається може приховувати за собою автомобіль, що йде на великій швидкості. Дитина часто не підозрює, що за однією машиною може ховатися інша.

Світлофор
Сьогодні на дорогах міста ми постійно стикаємося з тим, що водії автомобілів порушують Правила дорожнього руху: мчать на високій швидкості, ігноруючи сигнали світлофора і знаки переходу. Тому недостатньо навчити дітей орієнтуватися на зелений сигнал світлофора, необхідно переконатися, що небезпека не загрожує. Діти часто міркують так: «Машини ще стоять, водії мене бачать і пропустять». Вони іноді помиляються.

«Пустельна»вулиця
На вулиці, де машини з’являються рідко, діти вибігають на дорогу, попередньо її не оглянувши. Виробіть у дитини звичку завжди перед виходом на дорогу зупинитися, озирнутися, прислухатися — і тільки тоді переходити вулицю.

Осьовалінія
Дійшовши до осьової лінії і зупинившись, діти зазвичай стежать тільки за машинами, що рухаються з правого боку, і забувають про автомобілі, що проїжджають у них за спиною. Злякавшись, дитина може зробити крок назад — прямо під колеса машини. Якщо довелося зупинитися на середині дороги, потрібно бути гранично уважним, не робити жодного руху, не переконавшись у безпеці.

«Безпека»поручзбатьками
Перебуваючи поруч з дорослим, дитина покладається на нього і або зовсім не спостерігає за дорогою, або спостерігає погано. Дорослий цього не враховує. На вулиці діти відволікаються на всілякі предмети, звуки, не помітивши машину, і думаючи, що шлях вільний, вириваються з рук дорослого і біжать через дорогу. Перед переходом дороги ви повинні міцно взяти дитину за руку.

Пам’ятайте! Дитина вчиться законами вулиці, беручи приклад з вас, батьків, інших дорослих. Нехай ваш приклад вчить дисциплінованої поведінки на вулиці не лише вашу дитину, але й інших дітей. Переходьте дорогу, дотримуючись Правил дорожнього руху.

 

Батьки, будьте прикладом

  
Психологічний клімат сім’ї
Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини . На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікросоціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини .
Як зберегти гармонію у родинних стосунках?
- всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;
- відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини ;
- члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;
- кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;
- члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;
- цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;
- коаліції між членами родини динамічні й мінливі;
- члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.
Тож давайте любити та поважати наших рідних, бо вони є найближчими нашими людьми……

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА БАТЬКІВ

 Правила поведінки на воді для дітей

         Літо — прекрасна пора, коли стовпчики термометрів показують понад 25 градусів. Вода в річках, озерах, водоймах і морі  поступово прогрівається і відкривається пляжний сезон. А це означає, що не буде зайвим ще раз обговорити всі правила поведінки на воді для дітей, адже саме вони найчастіше наражаються на небезпеку.

                              НЕБЕЗПЕКА НА ВОДІ: ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ

         Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм, озер і на морі приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ними профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть привести нехтування порадами дорослих і власна неуважність.

         У першу чергу дітей слід попередити, що:

• Купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів і рятувальників, заборонено;
• Наближатися близько до води і заходити в неї можна тільки під наглядом дорослих;
• У тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків;
• Запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно;
• Слід бути акуратним у воді і не плавати на глибині, понад росту дитини;
• У малознайомих місцях пірнати також строго-настрого забороняється, так як це може призвести до травм.

         Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так і про це повинні знати кожна дитина і її батьки. Дотримання цих правил — це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

 ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО КУПАННЯ ДИТИНИ

         Не тільки дитина повинна знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм своїх чад у разі:

• Підвищеної температури у дитини;
• На шкірних покривах дитини спостерігається алергічний висип, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм);
• Дитина щільно поїла (після трапези має пройти мінімум півгодини).

         Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування в водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна — 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла і можливих наслідків цього.

         Відпочинок біля водойм, озер і на морі — це не тільки користь, але і велика небезпека. Тому безпеку дітей на воді в літній період повинна дотримуватися як ніколи.

ЯКІ ЩЕ ІСНУЮТЬ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ДЛЯ ДІТЕЙ

         Кожні батьки повинні забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому вони заздалегідь повинні проінформувати їх про те, що не можна:

• Стрибати у воду з вишок і інших будь-яких підвищень;
• Спонтанно пірнати і хапати когось за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм пірнати жартівнику;
• Купатися на плавзасобах в разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі;
• Купатися в спекотні дні без головних уборів, це може привести до сонячного удару.

         Обговорювати правила безпеки на воді з дитиною необхідно заздалегідь — за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, відправляючись купатися на море, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

 ДИТИНА НАКОВТАЛАСЯ ВОДИ — ЩО РОБИТИ?

         У разі якщо ви проінформували свою дитину про правила безпеки на воді для дітей, але він знехтував ними і під час ігор наковтався багато води, то слід спочатку заспокоїти дитину, винести з води, дати трохи часу їй, щоб вона добре відкашлялася, а після обов’язково потрібно дати теплої води (наприклад, чай).

         Не можна в цей момент сварити дитину і починати заново розповідати про техніку безпеки на воді, так як це може викликати у неї сильне хвилювання, яке в свою чергу може стати причиною психічного розладу. Наприклад, у дитини може розвинутися страх перед водою.

         Правила поведінки на воді для дітей — пам’ятка для дорослих. Вони також повинні їх дотримуватися. По-перше, це необхідно для того, щоб не показувати поганий приклад дітям, по-друге, щоб зберегти своє здоров’я і життя.

У ВУХО ПОТРАПИЛА ВОДА — ПОСЛІДОВНІ ДІЇ

         Безпечна поведінка на воді для дітей — це, перш за все, страховка від нещасних випадків. При пірнанні в вухо може потрапити вода і викликати серйозні ускладнення зі слухом. Тому, якщо  дитині у вухо потрапила вода, не слід змушувати її стрибати на одній нозі. Цей метод не завжди приносить позитивні результати.

         А потрібно:

• Заборонити дитині пірнати;
• Покласти невеликий шматочок сухої і чистої вати в вушне отвір, в яке потрапила вода;
• Укласти дитину на бік із закладеним вухом так, щоб воно прилягало до подушки (скрученого рушника чи ковдри), а не навпаки. Це посприяє швидкому і безпечному витікання води.

         У разі якщо дитина скаржиться на сильний пульсуючий біль в області вуха, не варто відкладати візит до фахівця, так як такі симптоми є ознакою розвитку запальних процесів, які можуть спричинити за собою погіршення слуху.

         І запам’ятайте, вода не така вже й безпечна, як здається на перший погляд. Вона може заподіяти багато шкоди, особливо, якщо з нею не дружити. Саме тому дуже важливим є дотримання техніки безпеки на воді для дітей.

         Безпека дітей на воді в літній період лягає повністю на плечі їх батьків. Вони повинні ретельно стежити за своїми дітьми,  де   б  вони  не знаходилися — будь-то знайомі місця, чи ні!

 Правила безпеки на водних об’єктах у купальний період

         У разі надзвичайної події негайно телефонуйте за номером виклику екстрених служб: 101  (по — мобільному, дзвінок безкоштовний)

На пляжах та інших місцях масового відпочинку забороняється:

• Купатися в необладнаних, незнайомих місцях.
• Розпивати спиртні напої, купатися в стані алкогольного сп’яніння.
• Забруднювати і засмічувати водні об’єкти.
• Залишати сміття на березі
• Підпливати до моторних, вітрильних суден, веслових човнів та інших плавзасобів.
• Стрибати у воду з катерів, човнів, а також споруд, не пристосованих для цих цілей.
• Грати з м’ячем і в спортивні ігри в невідведених для цього місцях, пірнати у воду із захопленням, де вже  купаються люди.
• Плавати на засобах, не призначених для цього.
• Подавати крики помилкової тривоги, жартуючи.

Щоб убезпечити себе і своїх близьких, необхідно пам’ятати, що:

— Діти у воді/ морі повинні перебувати під постійним наглядом дорослих;

— Вміння добре плавати — одна з найважливіших гарантій безпечного відпочинку на воді, але навіть хороший плавець повинен дотримуватися постійної обережності, дисципліни  і ретельно дотримуватися правил поведінки на воді;

— Купатися дозволяється при температурі води не нижче +18 градусів і температурі повітря + 20-22 градуси, у воді слід перебувати 10-15 хвилин, перед запливом необхідно попередньо обтерти тіло водою;

— Однієї з головних причин загибелі на воді є судома. Цю реакцію організму викликає різкий перепад температур, тому особливо небезпечно купатися в спеку або після фізичних навантажень;

— Не можна купатися поодинці, поруч з вами завжди повинен бути хтось, щоб у разі потреби надати допомогу;

— У походах місце для купання потрібно вибирати там, де чиста вода, рівне піщане або гравійне дно, невелика глибина (до 2м);

— Небезпечно стрибати (пірнати) у воду в невідомому місці — можна вдаритися головою об грунт, корч і т.д., зламати шийні хребці, знепритомніти й загинути.

Правила поведінки на воді для школярів

Корисні поради і рекомендації для дітей

         Багато з нас в теплу пору року відправляються на пляж покупатися на морі. Але для того, щоб купання принесло вам справжнє задоволення, необхідно виконання декількох важливих умов.

         Перша і найважливіша умова — вміти плавати! Обов’язково попросіть батьків або інших дорослих, щоб вони навчили вас плавати. Людина, яка вміє плавати, впевнено почуває себе у воді і може дозволити собі не борсатися у берега, а перебувати від нього на досить значній відстані.

         Перш ніж увійти в воду, обов’язково переконайтеся в тому, що вона чиста. Не купайтеся в брудній воді!  Випадково наковтавшись такої води, ви можете отримати сильний розлад шлунку. Якщо ви не можете визначити чистоту води самі, запитайте про це батьків або місцевих жителів.

         Ніколи не купайтеся в невідомому місці, а також у воді, покритою тванню і ряскою! При виборі місця для купання не забувайте перевіряти дно!

         Переконайтеся в тому, що на дні води немає гострих каменів і гілок або залізних прутів. Обережно визначте глибину водойми в тому місці, де збираєтеся купатися. Буває, що дрібне місце раптово змінюється глибоким, і ви, несподівано втративши опору, можете почати панікувати.

         Якщо ви погано плаваєте, ніколи не купайтеся наодинці. Не заходьте у воду глибше, ніж по пояс. Використовуйте надувні матраци, щоб утриматися на воді, але пам’ятайте, що плавати на матраці небезпечно. Попросіть батьків або інших дорослих поспостерігати за вами, поки ви будете плавати на ньому.

         Не купайтеся у водоймах із сильною течією: вас може віднести на значну відстань від суші. Не пливіть проти течії. Це відніме у вас занадто багато сил. Пливіть за течією, поступово наближаючись до берега.

         Не пірнайте у воду, якщо ви не вмієте правильно це робити: ви ризикуєте сильно вдаритися об дно, не розрахувавши глибини. Об воду, як би несподівано це не звучало, теж можна дуже сильно вдаритися.

         Якщо місце купання обгороджено буйками, ніколи не запливайте за них і не тримайтеся за них. Не плавайте на великі відстані поодинці, а також вночі. Не входьте у воду, якщо піднялися великі хвилі. Тримайтеся подалі від будь-яких кораблів і катерів, щоб не потрапити під їх гвинти.

         Якщо ви втомилися плисти брасом або кролем, переверніться на спину. Плисти на спині найлегше, і ви зможете відпочити. Можна деякий час просто полежати на поверхні води обличчям вгору.

         Не купайтеся довго, особливо в холодній воді. Рекомендованою є температура повітря 20- 25°С, а температура води — від 17 до 19°С. Середня тривалість купання 10-15 хвилин.

         Якщо ви відчули, що у вас судомить стегно, зігніть ногу в коліні і рукою сильно потягніть назад. Якщо звело литковий м’яз, зігніть ногу і притисніть стопу до грудей.

         Під час ігор у воді будьте уважні і обережні: уникайте захоплень і занурень, так як в запалі гри хтось із вас може наковтатися води. Не соромтеся кликати на допомогу в небезпечній ситуації, але ніколи не давайте хибних сигналів.

         Якщо ви бачите, що кому-небудь з тих, що купаються потрібна допомога, кличте на підмогу інших людей. Якщо допомогти можете тільки ви, знайдіть предмет, за допомогою якого потопаючий зможе втриматися на плаву. Це може бути рятувальний круг, матрац, гумова камера — словом, будь-який плавучий предмет, за який можна схопитися.

         У крайньому випадку пливіть на допомогу потопаючому і тільки за умови, що ви добре плаваєте і володієте прийомами порятунку. (Потопаюча людина знаходиться в стані паніки і абсолютно не контролює свої дії).  Потопаючий обов’язково буде чіпко хапатися за вас, дертися нагору і може втопити вас замість того, щоб врятуватися.) Підпливши до потопаючого, допоможіть йому триматися на воді і випливають разом з ним на таке місце водойми, де ви обидва можете встати на дно.

  Батьки, бережіть своє життя та життя своїх дітей!!!

Кожному вiку вiдповiднi манери

Якщо дитині 2-3 роки, саме час почати вчити її хорошим манерам. Зрозуміло, не слід надмірно перевантажувати заборонами і обмеженнями, але основні соціальні навички, такі як вчасно сказати «спасибі», «будь ласка» і «до побачення», їй цілком доступні. Не скупіться на похвали, якщо дитина сказала при нагоді ці чарівні слова. Але не лайте, якщо дитина про них забула.

У навчанні ввічливості допоможе ваш власний приклад хороших манер і численні дитячі книжки на цю тему. Коли ви обговорюєте з дитиною, як брати до уваги почуття іншої людини, вчiть її співчуттю і справедливості. При цьому ви прищеплюєте дитинi дуже важливі соціальні навички, які в подальшому допоможуть не тільки знайти вірних друзів, але і дружити протягом довгого часу.

Діти можуть навчитися співчуття вже в 2-3-річному віці. Якщо в них виникає конфлікт, порадьте їм можливі шляхи вирішення цього конфлікту. Хваліть дитину за хороші, добрі вчинки і засуджуйте, коли вона демонструє егоїзм.

У більш старшому, дошкільному віці діти починають ширше розуміти переваги і соціальні аспекти етикету. Вони вже можуть самостійно підписати простими словами вітальну листівку бабусі, поводитися гідно за столом і поступатися місцем в автобусі людям похилого віку.

До 5-6 років діти починають інтенсивно спілкуватися з однолітками і набувати соціальні навички. Звичайно, час від часу дещо дитина може й забути. Немає нічого страшного в тому, щоб нагадати їй, як слід поводитися.

Якщо дитині менше 6 років і в неї мало друзів або їх немає зовсім, то, швидше за все, соціальні навички засвоюються нею повільніше, ніж іншими дітьми. Можливо, щоб навчитися дружити, їй знадобиться ваша допомога. І почати тут потрібно з уміння підходити до інших дітей та зав'язувати розмову. Для цього краще вибрати самого товариську і доброзичливу дитину в дитсадiвскiй групі або у дворі. Як і рекомендується у відомій пісні, легше всього почати розмову саме з посмішки. Потім можна сказати: «Привіт, мене звати... Можна пограти з тобою?»

І не приберігайте хороші манери тільки для гостей або особливих випадків. Дитина повинна зрозуміти, що ввічливим потрібно бути завжди, навіть якщо вона наодинці тільки з мамою.

Найчастіше діти вимагають від нас негайного уваги. Навчіть дитину терпіння та вміння чекати. Якщо ви зайняті, а дитина вимагає, щоб ви негайно нею зайнялися, запропонуйте їй почекати 5 хвилин. Поступово збільшуйте цей час. Не дозволяйте також дитині переривати вашу розмову з іншим дорослим. Терпіння - це придбана навичка, і чим раніше ви почнете привчати дитину до терпіння, тим легше їй (і вам) буде надалі.

Школярі повинні бути вже в достатній мірі обізнані про те, як потрібно поводитися за столом, як користуватися ножем, що непристойно чавкати і вставати з-за столу без дозволу. Але замість того, щоб вказувати на те, як робити не можна, розкажіть, що потрібно зробити. Наприклад, замість гнівного: «Не клади лікті на стіл!» Краще пояснити, що лікті слід тримати ближче до тулуба. У цьому віці стає також актуальним уміння ввічливо говорити по телефону, особливо з незнайомими або малознайомими людьми.

Проблема лихослів'я. Є два чинники, що сприяють лихослів'ю дитини: її дорослішання й культура суспільства в цілому. Більшість дітей довідуються про ці вирази, спілкуючись зі своїми друзями в школі, на вулиці і навіть у дитячому садку або дивлячись невідповідні їхньому віку телевізійні передачі й фільми. Маленькі діти, як губка, вбирають всі нові слова, часто не до кінця розуміючи їх значення, і надалі намагаються використовувати їх у своїй промові.

Коли з дитячих вуст вилітає заборонне слово, то зазвичай у дорослих негайно слідує різка негативна реакція: ми прагнемо припинити і покарати подібну розбещеність. Внаслідок цього у свідомості дитини недруковане слово знаходить сильне емоційне забарвлення. І надалі дитина буде прагнути навмисно використовувати лихослів'я для того, щоб висловити свою злість або поганий настрій, шокувати дорослих або затвердитися у своїй незалежності.

У підлітків нецензурна лексика набуває роль важливого символу зрілості та незалежності. І якщо вам нецензурні слова здаються неповажними і соромними, то серед друзів вашого сина або дочки, швидше за все, використання подібних слів вважається ознакою крутизни і дорослості. І відмова від лихослів'я часто означає протиставлення себе тому колу людей, до якого хотіла би належати дитина. І тоді підліток починає лихословити, щоб не опинитися в колі друзів білою вороною або маминим синочком.

Батькам дуже важливо контролювати свої емоції, коли дитина раптом починає виражатися. Впадаючи в істерику або караючи її фізично, ви можете тільки ускладнити ситуацію. І дарма говорити дитині: «Ніколи більше так не говори!» Цим ви тільки втрачаєте час, оскільки не вирішуєте саму проблему. Не варто впадати в лють, почувши кілька брудних слів. Особливо це важливо стосовно підлітків, які за допомогою лихослів'я відстоюють свою незалежність.

Постарайтеся зберігати спокій. Але й не пропускайте подібні слова мимо вух - щораз звертайте увагу дитини на неприйнятність лихослів'я. Не чекайте, поки лихослів'я стане звичкою. Інакше дитина відчує вседозволеність, і потім відучити її буде набагато важче. При цьому, більш дієвим буде покарання дитини в залежності від її віку: можна скоротити час, який вона проводить за комп'ютером, раніше звичайного часу вкласти в ліжко, зменшити кількість видаваних кишенькових грошей.

Поясніть дитині, що навіть якщо дорослі й користуються іноді такими словами, є набагато більш прийнятні способи виразити своє невдоволення, розчарування або гнів. І якщо інші люди вживають нецензурні слова, то їй, дитині, зовсім не обов'язково наслідувати їх. Лихослів'я часто є ознакою наявності у дитини більш серйозних проблем. Тому, якщо схильність до лихослів'я не тільки не вщухає, але навіть збільшується, це може свідчити, що в дитини може бути не все в порядку з навчанням або в спілкуванні з друзями або що є які-небудь інші проблеми. Запропонуйте дитині обговорити те, що її турбує.

І, нарешті, будьте самі прикладом для наслідування. Не вживайте подібних слів хоча б у присутності дитини. Якщо дитина щодня або час від часу чує, як батьки вживають нецензурні слова, то майже напевно вона буде вживати їх сама і, коли виросте, передасть цю звичку своїм дітям.

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ

Шановні батьки, нам би дуже хотілося, щоб цей матеріал став вашим помічником. Кожна мати та кожний батько хоче, щоб спілкування з дитиною приносило радість, щоб було взаєморозуміння і дружба. Хоча часом це нелегко. Дитина своєю поведінкою часто ставить перед батьками складні завдання: як відреагувати на спалах злості, неслухняності, що робити, якщо дитина пригнічена і невпевнена у собі, як допомогти їй налагодити контакт з однолітками, як бути, якщо ваша надмірно активна дитина не може всидіти і п'яти хвилин на одному місці... У батьків може виникати багато неприємних почуттів – злість, розчарування, безпорадність, почуття провини за те, що не змогли чомусь навчити. 

Те, як ми ставимося до дитини, та й не тільки до дитини, впливає на те, чи зможемо ми знайти спільну мову, досягти взаєморозуміння, задоволення, радість у відносинах. Що ж важливо в нашому ставленні до дитини? Важливо приймати її. Це означає любити її безумовно. Просто тому що вона є, а не тому, що поводиться добре, відмінно вчиться, слухняна і т.д. Важливо поважати дитину як особливу людину, поважати її думку і почуття, і демонструвати цю повагу. Важливо прагнути зрозуміти, намагатися уявити себе на її місці. Важлива зацікавленість до її світу і її життя. Тоді дитина почуває себе потрібною, улюбленою. Тоді вона готова довіряти батькам, ділитися і дружити з ними. Отже, у першу чергу, важливо наше ставлення до дитини. Що можуть робити батьки, щоб дитина сприймала себе саму як улюблену, гарну і здібну? ‼

Більше помічати гарне в дитині, акцентувати увагу на тому, що в неї виходить, а простіше кажучи, більше схвалювати її справи і вчинки, частіше обіймати дитину, гладити, говорити їй, як ви її любите, як вона потрібна вам, як добре, що вона у вас є. Досвід свідчить, що схвалити завжди є що, головне захотіти знайти. Спробуйте підрахувати, скільки разів на день ви похвалили дитину, а скільки разів - висловили своє невдоволення. Схвалень і заохочень у ваших стосунках повинно бути як мінімум у 2 рази більше, ніж покарань і критики. Частіше говоріть дитині «можна», ніж «не можна», «обережно», «не смій», «не роби», « ні» і т.д. Такий підхід не означає, що ви не повинні сердитися на дитину чи повинні приховувати свої почуття. Однак, варто виражати своє невдоволення якоюсь дією дитини, але не дитиною в цілому. Можна засуджувати вчинки, але не почуття дитини. Навіть якщо дитина відчуває такі почуття як гнів, роздратування, які зазвичай вважають поганими, не засуджуйте її. Якщо вона їх відчуває, це означає, що на це є причини. Ви можете шукати ці причини самі чи разом з дитиною . Схвалення має бути конкретним. Часто батьки бояться «захвалити», щоб дитина не стала самозакоханою, впевненою в тому, що на світі є тільки вона і її потреби. Ви можете не просто казати "ти чудовий”, "ти найкрсивіша (найрозумніша, найдобріша і т.п.)”. Хваліть за конкретні дії: «Чудово, що допоміг помити посуд, а то я б ще довго не могла відпочити», «Спасибі, що сама зібрала портфель». Не варто хвалити тільки за «великі» справи. Вчіть дітей радіти і цінувати маленькі успіхи теж. Ви можете ввечері разом обговорювати, що гарне і радісне відбулося за день, завести щоденник успіхів, придумати разом як ви будете відзначати, якщо дитина змогла впоратися з чимось вперше у своєму житті. Наприклад, якщо дитина вперше сама дісталася додому зі школи, можна відзначити цю подію разом чимось солодким. Чи придумати будь-які інші способи разом вчитися помічати гарне. Часто дітям важко сказати, за що вони могли б похвалити себе сьогодні чи що відбулося гарного. Вони розгублюються, говорять, що нічого такого гарного, що варто схвалення, не зробили. Тільки поступово з'ясовується, що вони допомогли другові, вдало зіграли у гру, одержали гарну оцінку, швидше звичайного змогли зібратися, побачили особливо красиве дерево, і мають ще купу гарних вражень та справ. Просто вони не звикли зауважувати на те гарне, що вони зробили. Багато дорослих зі смутком говорять, що виросли на принципі «Якщо ти зробив чи зробила щось добре чи навіть чудове, то це нормально, так і повинно бути, якщо погане – це жахливо». А схвалень і захоплення їх діями та вчинкам вони майже ніколи не чули. Для цього треба було зробити щось надзвичайно чудове. 

У деяких ситуаціях, особливо, коли відносини між батьками і дітьми стали вже дуже напруженими, батькам важко буває помітити щось гарне в дитині, хвалити її. Наприклад, дитина не робить вчасно уроки. І починається важка війна нагадувань, критики, погроз з боку батьків і опору, відмовок, відтягування, істерик, чи просто ігнорування з боку дитини. Ви можете спробувати змінити стратегію – запитати, що цікавого відбулося за день, помітити щойно побудовану модель машинки чи новий малюнок, складені речі, просто обійняти дитину, розповісти щось про свої справи. Можливо, з перших же ваших спроб вона і не почне ставитися до уроків більш відповідально, але це буде кроком до побудови добрих відносин, що дадуть шанс вирішити проблему. 

Ваша дитина унікальна! Уникайте порівняння своєї дитини з іншими.

Коли ви порівнюєте свою дитину з іншими, ви тим самим нібито говорите їй, що вона гірше за інших, через що знижується самооцінка дитини. Часті порівняння призводять до того, що дитина і сама починає себе весь час порівнювати з іншими не у свою користь. У дитини може з'явитися відчуття, ніби щоб вона не робила, все одно вона не стане такою, як Петро, Марійка чи ще хтось. А тоді навіщо старатися щось покращувати. І дитина починає поводитися таким чином, щоб підтвердити свій образ «недостатньо гарної». 

Порівнюйте, якою дитина була вчора, і чому вона вже навчилася сьогодні, що вже робить краще, ніж раніше. Тоді ви зможете зрозуміти, як вона розвивається і чим ви їй можете допомогти. 

Установка на позитив.  Дуже важливо говорити, як треба робити, а не як не треба. Замість фрази «Ти такий замкнений, не треба мовчати» краще сказати «Ти можеш говорити про те, що думаєш. Це чудово, що в тебе є своя думка! Мені буде цікаво її почути». Всі батьки дуже лякаються, коли помічають, що дитина поводить себе агресивно, краде, бреше, занадто замкнена, брутально себе поводить. Та й як тут не тривожитися. Але в дійсності всі ці види поведінки є лише сигнал – щось про світ наша дитина ще не вивчила, чи чогось їй не вистачає, щось відбувається всередині неї, що змушує її поводити себе так. В усіх таких випадках перелякані батьки приділяють багато негативної уваги, намагаючись «вигнати бісів». Це приводить до того, що дитина навіть може почати посилювати негативну поведінку. Спробуйте усі свої звернення до дитині замінити з негативу на позитив. 

Висувайте реальні вимоги до дитини. Спробуйте поставитися до дітей, як до квітів – нехай вони ростуть у тому темпі, що їм задала природа. Форсувати розвиток дитини так само неможливо, як змусити квіти зростати швидше. Вимоги до дитини не повинні бути завищеними. Досить часто відбувається так. До 6 років до дитини відносяться, як до маляти – балують, все за нього роблять, дозволяють йому вередувати, а коли настає пора підготовки до школи, вимоги істотно посилюються. Від нього починають вимагати відповідальності, самостійності, дорослості. Але звідки ж вона може з'явитися раптом? Усі ці якості варто виховувати поступово. І важливо враховувати вікові і просто індивідуальні особливості дитини. 

Залучайте дитину до спільного вирішення проблем. Дітям подобається брати участь в усьому. Залучайте дитину до прийняття рішень – як провести вихідні, коли і куди піти гуляти, що подарувати мамі на день народження. Люди терпіти не можуть, коли їх змушують, але якщо людина вирішує самостійно – інша справа. Дитина почуває себе учасником, а не об'єктом примусу. Мама 7-річного хлопчика знайшла чудовий хід, щоб справитися з постійними «канюченнями» дитини і проханнями щось йому купити. Якось раз вона посадила його і докладно обговорила з ним їхній бюджет на місяць. Вона радилася з ним, від чого, на його думку, можна відмовитися, щоб йому щось купити, скільки можна виділити на покупку дріб'язків. Чи потрібно говорити, що кількість капризів дитини різко скоротилася. 

Надавайте дитині можливість вибору Для розвитку самостійності дитини й вміння приймати рішення дуже корисно надавати дитині можливість вибирати між двома способами поведінки чи дій. Замість того, щоб сказати, «Прибери машинку і конструктор», запитайте в дитини: «Ти хотів би спочатку прибрати конструктор, а потім машинку чи навпаки?» Це дозволяє дитині контролювати ситуацію і не суперечити волі батьків. Якщо дитина звертається до вас за порадою чи запитує про те, яке прийняти рішення, і вам дуже хочеться підказати їй, що їй робити, спробуйте втриматися від готової відповіді. Спробуйте допомогти їй прийняти рішення самостійно.

Вірте у свою дитину. Родина збиралася переїжджати на нову квартиру. Мама дуже тривожилася, що у хлопця, і так не надто товариського, можуть виникнути труднощі з пошуком друзів. На це інша мама і досвідчений психолог їй порадила для початку змінити тривогу на віру в те, що в її дитини все вийде, а тоді вже шукати способи допомогти йому. Отже, ми поговорили про те, яке ставлення до дитини поліпшує наше спілкування з нею. Давайте тепер звернемося безпосередньо до способів спілкування з дитиною.

Які звернення дитина краще чує Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки. У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити. • Позитивно формулюйте звернення до дитини. Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу». • Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька. Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу». • Говоріть дитині точно, що потрібно зробити. Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл». • Звертайтеся до дитини спокійно. Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання. • Говоріть чемно і з повагою. Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка». • Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати. Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити. • Використовуйте вибір, коли це можливо. Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час. • Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять. • Хваліть! Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».  • Якщо дитина звертається до вас з чимось важливим для неї – намагайтеся приділити їй свою увагу цілком, не відволікаючись ні на що інше. Якщо дитина маленька, ви можете сісти поруч з нею.

Чим корисне активне слухання:  ви показуєте дитині, що ви поруч з нею, розумієте її;  воно допомагає дитині самій більше розуміти себе, свої почуття, і знаходити рішення;  ви показуєте дитині конструктивний спосіб вираження своїх почуттів і вирішення проблеми.Головне відчути себе разом з дитиною. Разом – ви сила. Разом ви в змозі пережити будь-яку важку ситуацію і знайти свій вихід. Пам’ятайте, що ви і ваша дитина найближчі та найрідніші люди один для одного. Навіть, в часи, коли вам важко знайти спільну мову, відшукуйте в собі сили залишитися поруч та підтримати один одного. Частіше згадуйте, що ви творча людина. Прислухайтеся до своєї уяви та інтуїції. Вони в змозі підказати вам рішення Ми вам запропонували результати спільної творчості нас та тих батьків, які зверталися до нас по допомогу. Приєднуйтесь до нас і відкривайте свої власні шляхи спілкування з дитиною.

Як сварити дитину

Навіщо ми лаємо дітей? Важко уявити, що гучний голос, загрози і багатослівні голосіння мають якийсь педагогічний ефект. Але стриматися не завжди виходить - роздратування, безсилля, образа, злість, втома вириваються назовні. Сьогодні ми поговоримо про те, як не перетворитися на монстра, що вбиває все навколо своїм криком.

1. Перш за все, можна попередити малюка: "Зараз я буду лаятися". Може бути, він перестане робити те, що вас злить. Або хоча б встигне втекти і сховатися. =)

2. Придумайте ритуальні слова, які будуть звучати смішно і безглуздо, але разом з тим підкажуть малюкові, що краще відкласти на потім "укрощеніе" і "низведення". Тільки перш ніж кричати: "Вуха обірву" або щось інше, переконайтеся, що дитина не сприймає загрозу буквально.

3. Говоріть про себе, а не про дитину. Багаторазово повторюйте, що ви відчуваєте, не посилаючись на того, хто в цьому винен. Це дуже хороший приклад для дитини і, можливо, він наступного разу теж скаже "Мені це не подобається!" Замість того, щоб кидати іграшки об стіну.

4. Якщо вам так вже хочеться обізвати дитину, залиште при собі всякі "бовдур" і "нетяма" і придумайте свою лайку. Наприклад, скажіть йому: "Ах ти, трікапулька басюлька!".

5. Дійшовши до точки кипіння, починайте стукати ополоником про каструлю або дерев'яною качалкою по підвіконню. Це може бути не тільки сигналом вашим домочадцям, але й гарним способом позбутися негативних емоцій.

6. Завжди є небезпека образити, сказати в серцях щось небезпечне, що дитина прийме як правду. Тому, розсердившись, краще ричіте. Або вийте. Дивно, але такий спосіб вираження злості і роздратування виходить більш людяним.

7. Не обов'язково підвищувати голос, щоб пояснити дитині, що вам дуже хочеться його відшмагати. Скорчив страшну пику або проведіть виховну роботу у формі пантоміми.

8. Спробуйте лаятися пошепки.

9. Підіть в іншу кімнату і там висловіть все, що думаєте дивану або табуретці.

10. Згадайте, скільки разів у житті ви стримували злість і роздратування через страх звільнення, острах самотності, громадської думки. Тепер зробіть це через любов.



 

br /laquo;Привіт, мене звати... Можна пограти з тобою?

p

p